Page 34 - 6783

Його прерогативи є неподільними, не передаються нікому. «Ділити

владу держави – означає руйнувати її, по-скільки розділені влади
взаємно знищують одна другу». Влада Суверена – монарха не підлягає
контролю, він – над законом.

Т. Гоббс виступав теоретиком політичного абсолютизму,
захисником необмеженої влади держави. Його глибокі симпатії – на боці
абсолютної монархії.
Політична думка англійської революції була представлена

широким спектром ідей: індепенденти (Д. Мільтон, І. Сідней,
Д. Гаррінгтон) вимагали повної незалежності для кожної окремої
громади вірян, ліквідування централізованої англіканської церкви,

абсолютної віротерпимості, обґрунтовували невідчужуваність свободи
совісті, виступали за конституційну монархію і відстоювали ідею
народного суверенітету; левеллери (Дж. Лільберн) пропонували

республіканський устрій країни, одними з перших виступили за
відокремлення релігії і церкви від держави, проголосили необхідність
розподілу публічно-владних функцій між законодавчими органами та

адміністративними установами. Ідеолог «істинних левеллерів» –
дигерів, що відкололись від партії левеллерів, Д. Уінстенлі, відстоюючи
інтереси найбільшого селянства, міський низів, продовжив розвиток
соціалістичних ідей, втіливши їх у праці «Закон свободи».

У ХVІІ–ХVІІІ ст.. в Європі виникло явище, яке прийнято називати
Просвітництвом. Цей загальнокультурний рух як ідеал висував
утвердження на землі «царства розуму» шляхом обмеження віри на

користь розуму, релігії-на користь науки, шляхом розповсюдження
знань, викорінення невігластва, всебічного розвитку особи тощо.
Просвітництво виступало як соціально-політична та філософська течія,
яка вперше відверто і конструктивно заперечила ідеологію феодального

суспільства, зосередивши увагу не на самій критиці, а на обґрунтуванні
політико-філософських поглядів, що виростали з пізнання.

Представниками англійського Просвітництва, які виступали з
раціоналістичними концепціями політики, стали Ф. Бекон та Дж. Локк.
Політичне вчення Ф. Бекона (1561–1626) викладене у працях
«Новий органон» та «Нова Атлантида». Мислитель відстоював основний

принцип буржуазного права – юридичну рівність усіх перед законом.
Загальнодержавна законність, на його думку, полягає не тільки в тому,
щоб королівська влада придушувала феодальну сваволю або в

підкоренні суддів одному законові, але й в обмеженні законом влади
самого короля. Тим самим у політичну науку були закладені дві

34