Page 290 - 6783
P. 290

мова  йде  про  нову  прогресивну  модель  розвитку,  що  ґрунтується  на

           економічнішому  використанні  ресурсів  та  задоволенні  нематеріальних
           потреб людини.
                    Програми    сучасних  соціал-демократичних  партій  наголошують

           на поєднанні приватнокапіталістичних ринкових принципів економіки і
           державного  регулювання  (кейнсіанський  підхід),  соціальній  допомозі
           незаможним прошаркам суспільства, високому рівні зайнятості.
                    Соціал-демократія  була  й  залишається  однією  з  найважливіших

           ідейно-політичних  течій.  Партії  соціал-демократичного  спрямування
           існують  сьогодні  і  в  Україні.  До  них  належать  соціал-демократична
           партія  України  (об’єднана)  (СДПУ(о),  Соціал-демократична  партія

           України  (СДПУ),  Українська  соціал-демократична  партія  (УСДП),
           Партія  праці  (ПП),  інші.  Вони  висловлюють  свою  прихильність  до
           цінностей  демократичного  соціалізму,  є  прибічниками  багатоукладної

           соціально орієнтованої ринкової економіки, сталої соціальної політики
           держави,  соціальної  справедливості,  солідарності,  багатопартійності,
           політичного плюралізму тощо.

                    Із зазначеного вище випливає, що обидва рухи – комуністичний
           та соціал-демократичний  – загалом відрізняються один від одного не за
           своїми  уявленнями  про  суспільний  ідеал  (бачили  суспільство  більш
           справедливим і солідарним, з покращенням життя трудящих мас), а за

           способами  його  реалізації:  перший  тяжів  до  соціальної  революції  та
           безпосереднього  переходу  до  соціалізму,  другий  –  до  соціальних
           реформ та поступового руху до нового суспільства. У цьому і полягає

           суть основної альтернативи, що склалась у світовому робітничому русі
           ще на рубежі двох останніх століть.


                    12.2.  Політичний  екстремізм  являє  собою  складне  соціально-
           політичне  та  ідейно-психологічне  явище,  яке  найчастіше  виникає  в
           середовищі тих соціальних верств, значення економічних і політичних

           функцій  яких  у  суспільстві  спадає,  і  вони  відчувають  загрозу  своєму
           соціальному  статусу.  Такі  зміни  соціально-економічного  становища
           можуть  спричинити  поширення  переконань,  які  заперечують  увесь
           наявний        суспільний          порядок,        домінуючу          систему        цінностей,

           породжувати  настрої  радикалізму  і  спрямованої  проти  всіх  групової
           агресії.  Загалом  екстремізмом  у  політиці  називають  приверненість  до
           крайніх  поглядів  і  методів  політичної  діяльності.  Екстремізм

           відрізняється  від  інших  ідейно-політичних  течій    тим,  що  не
           зупиняється  перед  застосуванням  для  досягнення  політичних  цілей

                                                          290
   285   286   287   288   289   290   291   292   293   294   295