Page 289 - 6783
P. 289

Такі  негативні  наслідки  змушували  соціал-демократів  вносити

           корективи  у  свою  політику,  шукати  найоптимальніші  варіанти
           практичного  поєднання  соціальної  захищеності  та  економічної
           ефективності.

                    Західнонімецький  ліберал  Р.  Дарендорф  зауважив,  що  після
           створення  соціальної  держави  соціал-демократія  ніби  вичерпала  себе.
           Але  ця  точка  зору  не  враховує  здатності  соціал-демократії  до
           переосмислення  власного  призначення.  Якщо  у  ХХ  ст.  соціал-

           демократія  дійсно  концентрувала  увагу  на  відображенні  колективних
           інтересів  людей,  то  тепер  вона  повертається  обличчям  до  окремого
           індивіда, його інтересів та думок. Зростаючої популярності набули тези,

           згідно з якими «держава добробуту» уже виконала свої завдання, її слід
           замінити  «суспільством  добробуту».  Тому  сучасну  соціал-демократію
           характеризують нові підходи до проблеми трансформування соціальної

           держави  у  соціал-демократичну.  ЇЇ  термінологія  доповнилася  новими
           двома  поняттями:  «соціальне  включення»  та  «соціальне  виключення»,
           що їх ввів відомий англійський соціолог Е. Гіддінс. Поняття «соціальне

           включення»  означає,  що  держава  добробуту  вже  не  просто  «латає
           дірки»  і  пом’якшує  суспільну  нерівність,  але  й  відкриває  нові
           можливості  та  заохочує  до  ініціативи,  творчості  і  готовності  зустріти
           нові  виклики,  тобто  соціал-демократична  політика  покликана

           забезпечити  можливість  працювати  тим,  хто  може  і  має  це  робити,
           тобто  він  має  «включитися  у  суспільство».  Право  на  соціальне
           включення  поширюється  на  всіх  без  винятку  членів  суспільства.

           «Соціальне  виключення»  (виключення  людини  з  громадського  життя)
           стосується не лише тих, хто опустився на «соціальне дно», але й досить
           заможних людей, які ухиляються від сплати податків, що перешкоджає
           проведенню ефективної соціальної політики.

                    Сучасні  соціал-демократи  підтримують  ринкову  економіку,  але
           заперечують  ринкове  суспільство,  вважаючи,  що  має  існувати

           «громадський домен» зі своєю етикою обслуговування, захищений від
           вторгнення ринкових сил, який має поширюватись на сім’ю, культуру,
           освіту,  охорону  здоров’я,  соціальне  забезпечення  й  економіку.
           Основною цінністю «громадського домену» є людський капітал. Тому,

           на  думку  соціал-демократів,  сьогодні  актуальною  є  ідея  переходу  від
           держави загального  добробуту до держави соціальних інвестицій, яка
           здійснює вкладення в людський чи соціальний ресурс (здоров’я людей і

           високий професіоналізм). У результаті настане «нова ера управління» і
           утвердиться  «інформаційне  суспільство»,  засноване  на  знаннях.  Тобто

                                                          289
   284   285   286   287   288   289   290   291   292   293   294