Page 292 - 6783

своєрідно визначав політику як мистецтво здійснення боротьби народу

за життя, за завоювання необхідного життєвого простору в необхідних
розмірах, якості й формах відповідно до його расової цінності й
чисельності. Тому війна, насильство були формами існування фашизму.

В основі фашистського світогляду – ідея расизму: власне люди –
це тільки німці, арійці; «надлюдина» ж тільки одна – це фюрер; решта
світу, не німці – це складова тваринного світу, «недолюдки». Арійці
мають ставитись до них виключно як до тварин, їх можна і слід убивати,

не створюючи при цьому жодних моральних проблем.
Фашисти будь-якої національності формували свою ідеологію
саме на засадах національної виключності, месіанської ролі своїх

народів.
Політична доктрина фашизму заперечувала поняття «клас»,
«класова боротьба» і натомість утверджувала інші поняття: «раса»,

«нація», оскільки вважали, що класи роз’єднують вищу і вічну
спільність людей – націю.
Фашизм, як засвідчила історія, не здатний утворити стабільну

структуру. Безславно впали фашистські режими в Іспанії, Німеччині,
Італії. 10 грудня 1948 р. Рішенням ООН світове співтовариство засудило
антигуманні фашистські режими. Проте від фашизму людство ще й досі
не звільнилося. Із закінченням Другої світової війни фашизм не зник, а

пристосувався до нових історичних умов.
Неофашизм – це модифікований повоєнний фашизм. Він
сьогодні дещо відсунув на другий план гітлерівську тезу про перевагу

німців над сусідніми європейськими народами і натомість протиставив
білу людину взагалі «кольоровим народам». Неофашисти говорять про
«демографічний вибух» у країнах Азії, Африки, Латинської Америки,
який нібито є «смертельною загрозою» для всіх цивілізованих націй, а

тому може бути подоланим тільки за умови «відновлення єдності волі
усіх білих», а це нібито неможливо без ревізії підсумків Другої світової

війни, без розширення німецького «життєвого простору», встановлення
німецької гегеманії в Європі. Неофашисти в повоєнний час
підтримують теорію «нового», «гуманізованого» фашизму, трактують
останній тільки як психологічну схильність людей до рішучих дій,

незалежно від соціальних інтересів. Неофашистів вирізняє
антигуманний погляд на індивіда. Вони, як і їхні попередники,
розглядають людину як нікчемність, яка не має самостійного значення.

Неофашистські організації діють майже в усіх країнах Європи,
Америки, більшості країн Азії, в Австралії та країнах Африки.

292