Page 285 - 6783

на засоби виробництва, з надзвичайно високим рівнем розвитку

продуктивних сил і людської свідомості, що дозволяє здійснюватись
принципу «від кожного – за здібностями, кожному – за потребами», де
місце держави посяде комуністичне громадське самоуправління, а для

особистості буде забезпечена реальна свобода і рівність. Причому
суспільну власність К. Маркс розумів не як формальну спільну
власність всіх чи багатьох на засоби виробництва, а як таку, де кожен є
власником всього суспільного багатства в його повному обсязі і без

будь-якого винятку, коли кожен індивід матиме можливість і доступ до
розпредмечення всього багатства матеріальної і духовної культури, що
створена людством.

Політична сторона вчення марксизму присвячена артикуляції,
вираженню інтересів робітничого класу і обґрунтуванню політичних
засобів їхньої реалізації так, як це бачили класики в середині ХІХ ст.

Варто зазначити, що комуністичні і робітничі партії різних країн
орієнтувались головним чином на політичну сторону вчення К. Маркса і
абсолютизували її окремі положення, які багато в чому застаріли. Це

стосується, зокрема, історичної місії робітничого класу, необхідності
соціалістичної революції та диктатури пролетаріату. Економічна та
соціально-політична практика комуністичних партій здійснювалась
через масове насильство, повну заборону приватної власності, ринкових

відносин, політичної та духовної опозиції. У результаті в суспільній
свідомості соціалізм (від. лат. socialis – суспільний) почав
ототожнюватись з образом авторитарної командно-бюрократичної

суспільної системи, яку аж ніяк не можна визнати як
посткапіталістичний суспільний устрій. Як суспільний лад соціалізм
протиставив себе свободі й демократії. Це призвело або ж до повного
його ліквідування (СРСР, країни Центральної та Східної Європи), або

до глибокої кризи (Куба, Північна Корея), чи ринкового реформування
(Китай, В’єтнам). У теперішній час в комуністичних партіях проходять

складні процеси критичного переосмислювання пройденого шляху,
перегляду колишніх теоретичних установок, організаційних принципів,
політичної стратегії і тактики.
Деякі партії взагалі припинили своє існування, на базі інших

формуються сучасні ліві політичні об’єднання. Комунізм розглядають
як далеку перспективу історичного розвитку цивілізації, а як сучасні
завдання висувають захист насущних інтересів людей найманої праці.

Загальний вектор еволюції комуністичного руху спрямовується в бік
його зближення з соціал-демократичним рухом.

285