Page 283 - 6783

що заслуговує на збереження, що могло б розвиватись. Завантаження

держави бюрократичними структурами, централізованими соціальними
програмами приводять до того, що консерватори приймають багато
принципів лібералів. Ось головні тези неоконсерватизму в основних

сферах суспільного життя:
– економічній сфері: лише вільні ринкові відносини можуть
приводити до розвитку суспільства і людини. Тому економіка має
орієнтуватись на звільнення приватного капіталу з-під надмірного

державного втручання, стимулювати ринкові відносини, приватне
підприємництво. Головне право особи - мати власність і вільно
розпоряджатись нею. Неоконсерватори виступають за ліквідацію

урядового контролю над цінами, за регресивну податкову систему;
– політичній сфері: посилення елітарних тенденцій,
антибюрократичних настроїв. Консерватори вважають, що класична

демократія нездійсненна, а тому необхідно узгоджувати демократію і
владу еліт. Досконалою є тільки така структура організації політичної
влади, до якої допускаються лише представники елітних груп

суспільства;
– соціальній сфері: жорстка економія, скорочення соціальних
витрат, антиталітарні тенденції. Оскільки соціальної рівності досягти
неможливо, то увагу потрібно акцентувати на свободі. Проте сучасні

консерватори проти того, щоб визнавати метою суспільного розвитку
свободу особистості. На їхню думку, суспільна мета постає як єдність
інтересів держави і нації. Наріжним каменем соціальної політики вони

вважають заохочення особистих досягнень, ініціативи. Соціальний
захист у державі має поширюватись лише на тих, хто не має змоги
працювати. Неоконсервативна свідомість непримиренна до
споживацтва. Кожен крок у бік соціальної справедливості вона

розглядає як зрівнялівку, послаблення свободи.
В умовах економічного застою, за надмірного тиску соціальних

витрат на виробництво і державний бюджет політика неоконсерваторів
може виявитись досить ефективною. Вона сприяє економічному
зростанню, бо кошти спрямовуються на інвестування виробництва, а не
на соціальні цілі. Однак послідовно й більш-менш тривалий час

проводжувана неоконсервативна політика спричиняє такі самі соціальні
наслідки, як і політика на основах класичного лібералізму, а саме –
поглиблення соціального розшарування, зростання бідності та

соціального невдоволення.

283