Page 265 - 6783

ролі лідера; 4) офіційний та правовий контекст, в якому взаємодіють

лідер та послідовники.
Очевидно, що кожна з концепцій витоків політичного лідерства не
заперечує, а доповнює інші, розкриває якусь сторону цього суспільного

феномену. Лідерство є одночасно і функцією ситуації, і породженням
послідовників, і результатом наявності в особі лідера певних соціальних
і психологічних рис. Роль кожного з цих чинників у породженні
лідерства в різних умовах неоднакова.

Цілі, які ставлять перед собою політичні лідери, та ситуація, в якій
їм доводиться діяти, багато в чому визначають функції, виконувані
лідерами. Найбільш загальними з них є:

– функція вираження соціальних інтересів. Адже особа може
стати політичним лідером лише тоді, коли виражає інтереси тієї
спільності людей, на лідерство в якій вона претендує;

– новаторська функція означає, що політичний лідер свідомо
вносить нові, конструктивні ідеї суспільного устрою, формулює нові
соціальні цілі й завдання, обґрунтовує стратегічні пріоритети й тактичні

засоби їхнього досягнення і розв’язання;
– інтегративна функція полягає в тому, що на основі запропованої
лідером програми відбувається інтеграція дій його конституентів. Вона
спрямована на підтримку цілісності і стабільності суспільства,

громадянського миру й злагоди;
– організаторська (прагматична) функція полягає у втіленні цілей
і завдань, поставлених перед суспільством і відображених у програмі

лідера, в конкретні дії. Йдеться про мобілізацію мас на втілення
політичних програм і рішень у життя;
– комунікативна функція означає забезпечення лідерами зв’язку як
між масами й політичними інститутами, так і між самими політичними

інститутами. Завдяки лідерам відбувається координація та узгодження
дій усіх суб’єктів політики.

Знання про політичне лідерство істотно розширює і поглиблює
його типологія, може здійснювана за різними ознаками. Класичною є
типологія політичного лідерства М. Вебера, що ґрунтується на трьох
типах легітимності політичного панування. За цією ознакою

виокремлюються відповідно три типи політичного лідерства –
традиційне, харизматичне й раціонально-легальне.
Традиційне лідерство ґрунтується на авторитеті звичаїв, на вірі

підлеглих у те, що влада є законною, оскільки була завжди. Влада
правителя пов’язана з традиційними нормами, на які він посилається.

265