Page 249 - 6783

– регулятивна функція проявляється в тому, що політична еліта

виконує основний обсяг роботи щодо прийняття політичних рішень,
спрямованих на регулювання суспільних відносин, розв’язання назрілих
суспільних проблем і завдань;

– мобілізаційна (організаторська) функція полягає в необхідності
мобілізації мас для виконання прийнятих рішень і поставлених завдань,
практичного здійснення визначеного політичного курсу;
– функція вираження і представництво в політичній системі

соціальних інтересів, яка на інституціональному рівні найголовніше
проявляється в діяльності політичних партій і груп інтересів, а на

персоналізованому – в політичному лідерстві;
– комунікативна функція означає те, що через політичну еліту
реалізуються зв’язки між різноманітними соціальними й політичними
спільностями, в результаті чого відбувається досягнення

взаємоприйнятних рішень.
Важливе місце в теорії еліт посідає їхня типологія, здійснювана
за різними ознаками.

Так, ще В. Парето за місцем у політичній системі поділяв еліту на
правлячу і неправлячу (контреліту). До правлячої еліти належать усі
ті, хто прямо чи опосередковано бере участь в управлінні суспільством,
а до контреліти – такі особи, які наділені характерними для еліти

якостями, але внаслідок свого соціального статусу чи різних перешкод
не мають доступу до управління. Контрелітою може виступати як
політична опозиція, так і ширше – така наділена елітарними якостями

соціальна група, яка не входить і не прагне увійти до складу правлячої
еліти, а ставить собі за мету взагалі позбавити правлячу еліту влади й
натомість створити нову систему здійснення влади. Саме з таким
протистоянням В. Парето пов’язував виникнення соціальних революцій

і дію закону циркуляції еліт. Крім правлячої і неправлячої еліти
(контреліти), залежно від стилю правління В. Парето виокремлював

еліту «левів» (до неї належать консервативно налаштовані
прихильники силових методів правління, які виступають проти
радикальних суспільних змін) та еліту «лисів» (люди динамічні,
майстри обману й політичних комбінацій, прихильники радикальних

перетворень у суспільстві, які під час їхнього здійснення спираються не
на силу, а на переконання).
За часом і засобами утвердження панування політичні еліти

поділяються на традиційні й сучасні. Влада перших спирається на
традиційні цінності: звичаї, традиції, знатність походження, власність

249