Page 244 - 6783

встановленим владою.У кожній людині, за З. Фрейдом, є два начала:

бажання жити (ерос) і бажання смерті (танатос). У еліти переважає
перше, у маси – друге. Масу з її психологією З. Фрейд розглядав як вияв
агресії первісної орди, тому вважав, що те необхідне насилля, яке

чинить еліта, є благом для маси.
Неофрейдисти ж, зокрема Е. Фромм, протиріччя в існуванні еліти і
маси пояснювали садомазохістськими механізмами. Садистські
тенденції з їхнім потягом до фізичного, морального насилля, з їхнім

прагненнями використати особу для своїх цілей характерні для еліти.
Для маси ж властивий мазохізм: людина тікає від свободи,
відповідальності за самостійні рішення і підкоряється владним

принципам, встановленим елітою. Звідси висновок, що існування еліти
і мас психологічно і політично необхідне.
Найпоширеніші в політології визначення політичної еліти

ґрунтуються на ціннісному підході, Так, в українському
політологічному енциклопедичному словнику «політична еліта
визначається як меншість суспільства, що становить собою достатньою

мірою самостійну, вищу, відносно привілейовану групу, наділену
особливими психологічними, соціальними і політичними якостями, яка
бере безпосередню участь у затвердженні і здійсненні рішень,
пов’язаних з використанням державної влади або впливом на неї».

Ціннісний підхід до пояснення феномену політичних еліт
критикують за надмірне підкреслення психологічних чинників,
ігнорування демократичних і ліберальних цінностей, за перебільшення

ролі проводирів і нехтування активності мас, за недостатній рівень
врахування свідомості суспільства і за цинічне ставлення до боротьби за
владу. Адже творці теорії елітизму розглядали демократію як утопію,
міраж, у гонитві за яким некомпетентні маси стають інструментом у

руках демагогів і прокладають шлях до диктатур, якими, зокрема, є
соціалізм та фашизм. Саме тому Г. Моска, наприклад, пов’язував

свободу людства не з демократією, а з компетентною правлячою елітою.
Інший підхід до пояснення феномену політичних еліт,
започаткований Г. Москою і Р. Міхельсом, – функціональний або
організаційний. Він пояснює існування політичної еліти важливістю

функцій управління, які зумовлюють особливу роль людей, що їх
виконують. Прихильники цього підходу вважать, що закон поділу праці
вимагає професійного заняття управлінською працею, як необхідної

умови її ефективності. Широкі маси населення політично пасивні, їхні
основні життєві інтереси звичайно лежать поза сферою політики.

244