Page 233 - 6783

– прогностичну: на основі знання особливостей і стану політичної

культури різних соціальних спільностей, притаманних їм ціннісних
орієнтацій та оцінок політичних явищ і процесів можна передбачити
можливі варіанти їхньої поведінки в тих чи інших соціально-

політичних ситуаціях. У західній політології цінність вивчення
політичної культури вбачається саме у її здатності передбачати
політичну поведінку людей.

9.3. Проголошення державної незалежності України та курс на
розбудову суверенної демократичної правової держави створили
принципово нові умови для відродження автентичної політичної

культури. Модерна українська політична культура має стати підґрунтям
того суспільного ладу, який проголошено в Декларації про державний
суверенітет та Конституції України.

Поняття «відродження» стосовно української політичної культури
спонукає до постановки питання: чи мала українська нація в минулому
сформовану політичну культуру і чи зуміла зберегти її основи в умовах

бездержавності; чи спроможний сьогодні український народ відтворити
втрачені компоненти політичної культури?
Історичними віхами на шляху розвитку української політичної
культури є державотворчі тисячолітні традиції, починаючи з Київської

Русі, через козацьку державу і Гетьманщину, УНР і ЗУНР до сучасної
держави Україна. Без самостійно розвинутої культури ще ніхто в
світовій історії не спромігся збудувати самостійної держави. Історія

свідчить, що політичний розвиток українського народу був
безперервним і характеризувався збереженням його основних
політичних традицій. Однак руйнація все ж була і відбувалася вона, на
думку вітчизняного науковця О. Рудакевича, в таких основних

напрямках:
– нищення тих цінностей, установок, складових політичної культури,

які сприяють формуванню, функціонуванню, збереженню державних
інституцій. Так, наприклад, і монголо – татари, і Росія, і Польща
запроваджували в Україні свій адміністративно – територіальний поділ,
органи державного управління, суду, законодавство, символіку тощо;

– блокування історичної пам’яті народу, деформація і нищення його
національної самосвідомості. Адже людина, яка не знає власного
родоводу, не усвідомлює своїх етнічних особливостей, не розуміє

національних потреб, ніколи не буде боротися за власну державу. Тому
поневолювачі України завжди фальсифікували її історію, намагалися

233