Page 229 - 6783

реально у політичному житті: патріархально-підданська, піддансько-

активістська і патріархально-активістська. Вищим із них автори цієї
типології вважають так звану громадянську культуру, в якій
переважає активістська політична культура із збереженням елементів

патріархальної та підданської культур. Вона найбільш характерна для
демократичних політичних систем і сприяє їхньому функціонуванню.
Громадянська культура – це різновид політичної культури, її
вищий щабель. Хоча варто зауважити, що громадянську культуру

неправомірно зводити до якоїсь однієї форми суспільної свідомості,
навіть такої, як політична чи правова свідомість. Вона являє собою
синтез форм суспільної свідомості, носить комплексний характер, хоча і

проникнута цілями, установками переважно політичної свідомості.
Громадянська культура є породженням громадянського суспільства.
Вона відображає систему громадянських відносин і прав особи в

правовій державі, де вільні громадяни зобов’язані підкорятися тільки
праву, фіксує відмінність між громадським суспільством і політичною
системою. В умовах різного роду суспільних конфліктів, політичного

плюралізму і політичної боротьби громадянська культура передбачає
обов’язкову наявність механізмів громадянського консенсусу. Вона
виконує функції середньої ланки між загальнолюдськими цінностями та
політичною свідомістю і поведінкою громадян, є об’єднувальною

основою у діяльності політичних партій, громадських організацій, що
часто-густо перебувають на різних, а іноді діаметрально протилежних
позиціях. Громадянська культура передбачає, що суб’єкти політики у

своїй діяльності керуються насамперед інтересами всього суспільства і
саме йому підпорядковують свої часткові цілі, що дії цих суб’єктів
спрямовуються на дотримання громадянського консенсусу і
здійснюються в межах правової держави.

Розгорнуту класифікацію історичних типів політичної культури
запропонував польський вчений Є. Вятр на основі зв’язку політичної

культури із суспільно-політичними формаціями і притаманними їм
політичними системами. Відповідно до цього вчений виділяє такі типи
політичної культури як: традиційний, масовий (буржуазно-
демократичний) і соціалістичний. Тип традиційної політичної культури

відповідає рабовласницькому та феодальному суспільствам і має три
різновиди: 1) племінну політичну культуру( характеризується значною
владою віча та істотними обмеженнями влади вождя); 2) теократичну

культуру (тут володар є Богом або намісником Бога, і його влада
обмежується лише тим, як розуміється воля Бога); 3) деспотичну

229