Page 238 - 6783

«процес, завдяки якому індивід засвоює політичну культуру

суспільства, основні політичні поняття, свої права та обов’язки щодо
уряду та набуває уявлень про структуру й механізм політичної системи
суспільства».

Російські вчені (зокрема, Є. Шестопал) хибою такого визначення
вважають те, що в ньому особистість виступає пасивним об’єктом
виховання й навчання, що поняття «політична соціалізація» ширше, ніж
політичне виховання або просвіта, бо охоплює не тільки

цілеспрямований вплив на особистість певної ідеології та політики, не
лише стихійний вплив, але й особисту політичну активність. Тому
політичну соціалізацію доцільно визначати як сукупність процесів

становлення політичної свідомості й поведінки особистості, прийняття
й виконання політичних ролей, вияву політичної активності.
У процесі політичної соціалізації вирішують такі основні завдання:

прищеплюють новим членам суспільства основні елементи політичної
свідомості й культури; створюють сприятливі умови для накопичення
членами суспільства політичного досвіду, необхідного для політичної

діяльності; здійснюють якісне перетворення відповідних елементів
політичної культури тощо.
Процес політичної соціалізації триває неперервно впродовж усього
життя індивіда і характеризується постійним видозмінюванням або

закріпленням відповідних позицій у діяльності людини. Він
починається з раннього дитинства, коли дитина в найближчому
оточенні набуває перших знань про політику, загальних уявлень про

правильну і неправильну поведінку. Вторинну політичну соціалізацію
становлять політичне виховання і навчання в школі. За цей час
вивчають основні, загальновизнані в суспільстві цінності і погляди,
набувають початковий досвід соціальної практики, особливо через

участь у діяльності молодіжних організацій. З періодом життя від 16–
18 років до 40 років доцільно пов’язувати наступний етап політичної

соціалізації, оскільки у 16-річному віці люди одержують паспорт, а з 18
років – юридичне право на участь в політичній діяльності. Політична
соціалізація триває і з досягненням людьми зрілого віку (40–60 років).
На їхню політичну поведінку значною мірою впливають життєвий

досвід, наявність дорослих дітей, сталість поглядів. Проте і в цей період
можливі їхні вдосконалення в політиці, здійснення корективів у
поглядах і поведінці.

Політична соціалізація може набувати форми відвертої
(безпосереднє передавання почуттів, інформації, цінностей) та

238