Page 230 - 6783
P. 230

культуру (володар є паном над усіма підданими, їхнім  власником, його

           влада є абсолютною, нічим не обмеженою).
                Поряд  з  основною  –  традиційною  політичною  культурою  –
           функціонує  в  добуржуазну  епоху  й  інший  тип  –  політична  культура

           станової  демократії  (тут  лише  привілейовані  верстви  населення  були
           залучені до участі в політичному житті, мали політичні права) із своїми
           різновидами:  1)  патриціанська  культура  окремих  міст  стародавньої
           Греції  та  Риму,  деяких  італійських  міст  середніх  віків  і 2)  дворянська

           культура  (у  Польщі,  Англії,  Росії  епохи  пізнього  середньовіччя  і
           раннього періоду нової історії).
                Масова  або  буржуазно-демократична  політична  культура

           з’явилася  з  утвердженням  буржуазного  ладу.  Це  культура  широких
           верств  населення.  Вона  також  виступає  у  своїх  різновидах:
           1)  демократична  культура  як  основний  тип    (висока  політична

           активність  громадян,  їхнє  включення  в  політичну  систему;  визнання
           їхніх  громадянських  прав  і  свобод;  контроль  громадянами  уряду;
           панування  закону,  а  не  людей  чи  їхньої  волі)  –  в  цілому  це  культура

           громадянського  суспільства  правової  держави;  2)  автократична
           культура як другорядний тип (ідеалом її є сила і неконтрольована влада,
           що  виключає  демократичні  права  і  свободи  громадян).  У  свою  чергу,
           Є.Вятр  поділяє  автократичну  культуру  на  авторитарну  (не  передбачає

           активної        участі      мас       у    політичному           житті)       і    тоталітарну
           (характеризується  об’єднувальною  роллю  культу  лідера,  сильною
           владою  з  активним  залученням  громадян  до  політичного  життя,  але

           відповідно до встановлених лідером принципів).
                Політична  культура  соціалістичної  демократії  як  третій  тип
           політичної культури в класифікації Є. Вятра – це різновид тоталітарного
           типу  політичної  культури  в  сучасній  інтерпретації.  Адже  свою

           класифікацію вчений здійснював ще у 70-і роки, і, звісно, не міг відбити
           тих політичних змін, які пізніше відбулися у колишніх соціалістичних

           країнах.
                Можливі  й  інші  типології  політичної  культури.  Так,  за  суб’єктом
           розрізняють  політичні  культури  особи,  соціальної  спільності,
           суспільства  загалом;  за  ознакою  ступеня  консенсусу  (згоди)  між

           членами  суспільства  стосовно  до  основних  політичних  цінностей  та
           правил  політичної  «гри»  виділяють  такі  типи  політичної  культури  як
           фрагментарна  (наявність  різних,  а  тим  більше  протилежних

           політичних  культур  містить  у  собі  загрозу  втрати  спільних  ідеалів  і
           цілей,  переважання  часткових  інтересів  над  загальнонаціональними,

                                                          230
   225   226   227   228   229   230   231   232   233   234   235