Page 237 - 6783
P. 237

–  всіляко  сприяти  розвитку  орієнтації  на  повагу  до  людини  як

           найвищої  цінності,  створення  політичних  інститутів,  що  забезпечують
           реалізацію цієї цінності;
                –  орієнтуватись  не  тільки  на  державу,  але  і  на  громадянське

           суспільство, на верховенство права і закону, утверджувати в політичних
           стосунках толерантність, політичний плюралізм;
                – засвоювати власний історичний та зарубіжний досвід у формуванні
           політичної  культури,  зокрема  в  розумінні  суспільної  цінності

           національної  ідеї,  громадянської  злагоди,  політичного  консенсусу,
           компромісів, діяльності політичної опозиції тощо.
                У розробці цих завдань і мобілізації зусиль нації на їхнє розв’язання

           мають брати участь усі структури:
                –  держава,  приймаючи  законодавчі  акти,  визначає  найважливіші
           завдання політичної культури, формує і змінює політичну поведінку;

                –  політичні  партії  формують  той  тип  політичної  культури,  що
           відповідає їхнім ідеологіям;
                –  церква,  проповідуючи  загальнолюдські  цінності,  впливає  на

           розвиток усіх елементів політичної системи суспільства;
                – система освіти розробляє орієнтації, зразки поведінки, дає знання
           про політику, формує політичну культуру;
                –  засоби  масової  інформації  впливають  на  політичні  знання,

           цінності,  переконання,  політичні  інститути  й  політичну  поведінку,
           загалом на політичну культуру;
                – бізнес частково визначає політичний курс, диктує політиці власні

           моделі поведінки;
                –  армія  утверджує  ідею  державності  та  національної  політичної
           культури.
                Одним з основних каналів впливу культури на політику є політична

           соціалізація особи, яка дає можливість участі в політичному житті.


                9.4.  Під  соціалізацією  (від  лат.  socialis  –  суспільний)  розуміють
           процес засвоєння індивідом певної системи знань, норм і цінностей, що
           надають  йому  можливість  функціонувати  як  повноправному  членові
           суспільства.

                Поняття  «політична  соціалізація»  запровадили  наприкінці  ХІХ  ст.
           американський  соціолог  Ф.  Гіддінс  і  французький  соціопсихолог
           Г.Тард,  а  на  рубежі  50  –  60-х  років  ХХ  ст.  визначення  цього  поняття

           сформулювали американські соціологи й політологи. У підручнику для
           американських  університетів  політична  соціалізація  визначається  як

                                                          237
   232   233   234   235   236   237   238   239   240   241   242