Page 228 - 6783

культури, які функціонують як субкультури політичної культури

суспільства. Відмінність останніх зумовлена регіональними, етно-
лінгвістичними, соціально-економічними, релігійними, віковими тощо
чинниками. В одному разі відмінності часткових культур від загальної

політичної культури не мають принципового характеру і часткові
культури інтегруються в загальну як субкультури. В іншому – часткові
культури настільки відрізняються від загальної політичної культури, що
виступають як контркультура. Це означає, що в кожному суспільстві

можуть існувати одночасно кілька політичних культур: домінуюча, або
загальна, політична культура, субкультури і контркультура. При цьому
загальну політичну культуру суспільства не можна тлумачити як

звичайну суму субкультур. Вона вбирає в себе найбільш стійкі типові
ознаки, які характеризують політичну свідомість і поведінку основної
маси населення, ті політичні стереотипи, які переважають у даному

суспільстві.
У сучасних політологічних дослідженнях використовують метод
типологізації політичних культур за різними ознаками. Зокрема,

найвідомішою в сучасній політології є типологія політичної культури,
здійснена у 60-х роках ХХ ст. американськими вченими Г. Алмондом і
С. Вербою шляхом порівняльного аналізу політичних культур США,
Великобританія, Італії, ФРН і Мексики на підставі різноступеневого

включення особистості в політичний процес. Вони виокремили три
“чистих типи» політичної культури: патріархальну, підданську та
активістську.

Патріархальний тип політичної культури характеризується
відсутністю у суспільстві чітко виражених спеціалізованих політичних
ролей і зацікавленості підданих у функціонуванні політичної системи,
повною відсутністю у них інтересу до політичного життя, орієнтацією

членів суспільства на вождів племені, шаманів, невіддільністю
політичних орієнтацій від релігійних та соціальних.

Підданський тип політичної культури характеризується сильною
позитивною орієнтацією громадян на політичну систему, на наслідки,
результати її функціонування, але слабкою орієнтацією на активну
участь в її функціонуванні.

Активістський тип політичної культури вирізняється тим, що
громадяни не лише зацікавлені в тому, що їм дає політична система, але
й у тому, щоб відігравати в ній активну роль.

Сполучення цих «чистих типів», на думку Г. Алмонда і С. Верби,
дає кілька змішаних типів політичної культури, які й функціонують

228