Page 18 - 6783

2. ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК СВІТОВОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ

ПЛАН
2.1. Політичні ідеї Стародавнього сходу та Заходу.

2.2. Західноєвропейська політична думка середньовіччя.
2.3. Політичні вчення епохи Відродження.
2.4. Розвиток політичної науки Нового часу.
2.5. Основні напрямки сучасної західної політології.

Сучасна політична наука, глибоке усвідомлення особливостей
нинішнього політичного розвитку неможливі без вдумливого

застосування виробленого і осмисленого людством сукупного досвіду,
всієї духовної культури, створеної багатьма поколіннями мислителів.

2.1. Виникнення політичної думки в історії людської цивілізації є
дискретним у часі і просторі. Цей процес нерозривно пов’язаний із
становленням перших держав як особливої організації влади. Людству

потрібно було майже два тисячоліття досвіду державного управління
суспільством, перш ніж з'явилися можливості для перших теоретичних
узагальнень і висновків щодо політичного життя як особливої сфери
суспільних відносин.

У ІІІ–ІІ тисячоліттях до н.е. мислення людей ще перебувало в
полоні міфологічних уявлень про світ, що їх оточував. Це знайшло своє
відображення і на політичній думці: в її основі була ідея божого

першоджерела політичних порядків. Правда, взаємовідносини земних та
небесних володарів тлумачились по-різному. Так, для стародавніх
єгиптян, вавилонців, індійців боги за будь-яких обставин самі
зоставалися вершителями земних справ, першими законодавцями і

правителями. Звідси випливала особлива роль касти жерців у цих
стародавніх державах. А у стародавніх китайців було дещо інше

уявлення: для них імператор був єдиним провідником волі небесних сил.
Боги наділяли його всією повнотою земної влади, надаючи йому для її
здійснення особливі внутрішні сили та можливості.
У І тисячолітті до н. е. завдяки розвитку суспільного виробництва,

що вплинуло на духовну культуру, людство зробило перші кроки в бік
раціонального самопізнання. Спочатку стародавні мислителі тільки
фіксували існуючий суспільно-політичний устрій, не роздумуючи над

його зміною. Потім деякі з них почали замислюватись над
недосконалістю останнього і пропонувати шляхи його вдосконалення.

18