Page 160 - 6783
P. 160

Порядок  формування  парламентів  часто  перебуває  у  прямій

           залежності від їхньої структури. Нижні палати парламентів так само, як
           і  однопалатні  парламенти,  майже завжди  формуються шляхом  прямих
           виборів.  Загальнонаціональний  представницький  характер  парламентів

           (нижніх палат) часто відбивається у їхніх назвах: «національні збори»,
           «народні  збори»,  «державні  збори»,  «палата  представників»,  «палата
           громад», «палата депутатів» тощо. Верхні палати, що найчастіше мають
           назву «сенат», можуть формуватися шляхом прямих і непрямих виборів,

           призначення, а також комбінації цих способів.
                До        найважливіших               функцій            парламентів              належать
           законотворчість,  прийняття  бюджету  і  контроль  за  діяльністю  органів

           виконавчої  влади      (уряду).  Серед  функцій    парламенту    також
           виокремлюють  судову  і  зовнішньополітичну,  які  мають  супутнє
           значення.

                Парламенти були і є ареною для узгодження соціальних інтересів,
           розв’язання  наявних               у    суспільстві         соціальних  і  політичних
           суперечностей.  Їх  активно  використовують  політичні    партії    для

           пропаганди  й  реалізації  своїх  програм  та  демократичної  боротьби  за
           владу.
                Похідним  від  поняття  «парламент»  є  поняття  «парламентаризм».
           Якщо  парламент  –  це  один  із  елементів  державної  влади,  то

           парламентаризм – це система організації верховної державної влади, що
           характеризується  розмежуванням  законодавчої  та  виконавчої  функцій
           при  привілейованому  становищі  парламенту,  забезпеченні  його

           верховенства  у  сфері  законодавчої  влади.  Це  форма  державного
           керівництва,  для  якої  властиве  провідне  становище  представницького
           органу  в  системі  державної  влади,  контроль  парламенту  над
           виконавчою  владою,  юридична  незалежність  депутатів  від  виборців

           (вільний мандат).
                Парламент  може  функціонувати  і  без  парламентаризму,  що  є

           характерним для авторитарних та тоталітарних політичних режимів, але
           парламентаризму  поза  парламентом  бути  не  може.  Парламентаризм
           передбачає  наявність  у  країні  впливових  політичних  партій,
           досконалого             виборчого            законодавства,             чітку         політичну

           структурованість  парламенту,  формування  у  ньому  сталої  більшості,
           жорстку  партійну  дисципліну.  За  відсутності  необхідних  умов
           становлення  парламентаризму  парламент  може  перетворитися  на

           безплідну  говорильню,  а  депутатський  мандат  використовуватиметься
           ніким не контрольованими депутатами для вирішення особистих справ.

                                                          160
   155   156   157   158   159   160   161   162   163   164   165