Page 117 - 6783

багатопартійність відповідає різноманітності політичних інтересів

індивідів, дає змогу найбільш повно їх врахувати, залучити до політики
максимальну кількість людей, подолати казармену одноманітність
політичного життя, забезпечити політичне самовизначення кожної

особи.
Участь в інституціоналізованих формах надає специфічного
характеру політичній поведінці людей – в її основі є індивідуальний
вибір. Звичайно, і спрямування поведінки може бути нав’язане збоку.

Тим більше, що є широкі можливості для маніпулювання свідомістю
політичної людини. Але якщо йдеться про демократичний устрій, то
врешті-решт ця поведінка індивідуальна. Сама людина вирішує, як себе

поводити в тій чи іншій політичній ситуації.
Інша мова – залучення індивідів до політики в
позаінституціональних формах. Наприклад, у вигляді масових мітингів,

що стихійно виникають, маніфестацій тощо. Залежно від ступеня
стихійності виникнення та організованості таких масових утворень вони
можуть набувати рис натовпу, політична поведінка якого є різновидом

масової поведінки і має свої особливості. Натовп у термінах соціології –
це маса, множинність людей без особливих позитивних якостей, як
правило, нестійких і випадкових, на відміну від соціальних груп –
класів, страт тощо. Належність до натовпу – часто психологічна ознака.

Випадковість утворення, неоднорідність складу визначають специфічну
манеру політичної поведінки людей у натовпі, яка виявляється у
придушенні раціональності, різкому переважанні почуттів над розумом.

На основні анонімності самого натовпу і кожного його учасника
виникає почуття безкарності, щезають відповідальність і соціальний
страх, що, в свою чергу, викликає агресивні настрої і поведінку.
У міру нарощування в політиці стихійних засад вона дедалі менше

відповідає своєму призначенню, втрачає здатність бути регулюючим
чинником соціальних відносин, не управляє суспільством, а

дезорганізовує його. Негативні наслідки залучення мас до
безпосередньої участі в політиці, впливу на неї поведінки натовпу давно
помітили філософи. Ще Платон і Арістотель негативно ставились до
демократії, яка за тих часів нерідко набувала форми охлократії – влади

натовпу, що перебуває під впливом політичних демагогів.
Скептично ставився до участі мас в політиці, у тому числі в
сучасних демократичних формах, відомий іспанський мислитель

Х.Ортега-і-Гасет. На його думку, натовп – це гірша частина людей,
нездатних проектувати і планувати, конструктивно мислити, його влада

117