Page 116 - 6783

розв’язанні проблем особистого життя та їхньому відриві і

протиставленню життю суспільному і політичному, зокрема. У міру
зростання політичної відчуженості укорінюється згубна для існування
політичної системи суспільства ідея, що кожен захищає себе сам, що

надіятися на підтримку офіційних владних структур немає сенсу.
За своєю цілеспрямованістю політична поведінка може бути
конструктивною стосовно існуючого суспільного ладу і політичної
системи, тобто спрямованою на її зміцнення, а може бути і

деструктивною. Залежно від мотивування політична поведінка
поділяється на соціально усвідомлену, ціннісно-орієнтовану, афективну
і традиційно зумовлену.

За інтенсивністю політична поведінка індивідів відзначається
широким спектром. Насамперед виступає як реакція (позитивна чи
негативна) на явища і процеси в політичному житті. Далі, це

електоральна поведінка – періодичні дії, пов’язані з делегуванням
повноважень. Політична поведінка - це також участь у політичних
організаціях. Вона інтенсифікується при виконанні певних функцій у

рамках політичних інститутів. Нарешті, вона може виявлятися в
активній діяльності в позаінституційних політичних рухах.
Активне включення особи в політичний процес потребує певних
матеріальних, соціокультурних політико-правових передумов. Також

участь особи, ту чи іншу її форму обумовлюють політична система,
соціальне середовище, політичні й неполітичні чинники процесу
політичної соціалізації. На політичну поведінку особи впливають її

світогляд, політична свідомість і політична культура, власні цілі,
стереотипи, настанови, мотиви, інтереси, психологічні і біологічні
елементи (мислення, темперамент, воля, пам'ять, стан фізичного та
психічного здоров’я, стать, вік тощо).

Політична поведінка особи як активна політична дія може
проявлятися в інституціоналізованих та позаінституціональних формах.

До інституціоналізованих, найбільш масових можливостей реалізації
політичної позиції індивіда належить його електоральна поведінка –
участь у виборах і створенні органів представницької демократії.
Істотним напрямом політичної поведінки громадян є їхня участь у

референдумах, плебісцитах та інших формах прямої демократії,
вираження громадської думки. Проте цей тип включення в політику має
загалом епізодичний характер. Більш систематично становлення і

реалізація політичної людини відбувається за участю в роботі
політичних партій і суспільно-політичних рухів. У цьому сенсі

116