Page 119 - 6783

Відомий польський дослідник Є. Вятр назвав чотири елементи,

необхідні, на його думку, для виникнення владних відносин:
1) не менше двох партнерів відносин влади, якими можуть виступати
як окремі люди, так і групи людей;

2) наказ того, хто здійснює владу, тобто вираження ним волі щодо
того, над ким він здійснює владу. Це супроводжується погрозами
застосування санкцій у випадку непокори цій волі;
3) підкорення того, над ким здійснюють владу, тому, хто її здійснює;

4) суспільні норми, які передбачають, що носій влади має право
видавати накази, а той, кого цей наказ стосується, має його виконувати.
Отже, влада є суто суспільним відношенням, вольовим відношенням

між людьми, за якого одні люди можуть нав’язувати свою волю іншим.
Німецький вчений М. Вебер у зв’язку з цим зазначав: « Влада
означає будь-яку можливість проводити всередині даних соціальних

відносин власну волю навіть всупереч опору, незалежно від того, на
чому така можливість заснована».
Владне примушування суттєво відрізняється від брутального

силування тим, що воно завжди має бути, принаймні прагне виглядати
як правдиве, авторитетне, безсумнівне, беззаперечне. Панування і
примушування самі собою ще не є достатніми ознаками політики
взагалі і влади зокрема. Адже це може бути звичайне свавілля,

незаконне насильство, терор, репресії тощо. Справжня влада – це не
саме позбавлення волі підвладних, але й певне підпорядкування і
впорядкування їхніх воль. Це формування такої залежності, коли

людина поступається владній настанові не тільки через страх або з
розсудливості, але й з власної волі, внаслідок визнання й прийняття
авторитетності, необхідності, вираженням якої є владна настанова.
Панування стає владою, якщо до сили примушування додається

авторитетність, яка виправдовує таке примушування. Отож, поряд із
силовим впливом, другою визначальною рисою будь-якої влади є її

засадничість, обґрунтованість, виправданість, правомірність
застосування сили та обмеження нею свободи людей.
У науці є різні підходи до пояснення причин владних відносин:
біологічний, антропологічний та політологічний.

Біологічний підхід визнає владу притаманною біологічній природі
людини. А оскільки біологічна природа людини і тварини є спільною,
то визнається наявність владних відносин не тільки в суспільстві але й

у тваринному світі.

119