Page 113 - 6783

президента стосовно парламенту; федеральних урядових інстанцій –

стосовно місцевих, муніципальних органів влади).
Прийняття політичних рішень – це діяльність, якій властиві такі
фази:

1) зумовлюється появою певної потреби (економічної, соціальної,
духовної, ін.), яку необхідно задовольнити. На основі цієї потреби
виникає відповідний інтерес, який вимагає адекватних політичних
рішень, і який потрібно за допомогою різноманітних комунікацій (через

партії, комітети громадян) передати в центри прийняття рішень;
2) аргументування на користь інтересів (обґрунтування задоволення
відповідних потреб), яке завжди апелює до певних політичних

ідеологій. Характерно, що, виходячи з різних ідеологічних доктрин,
різні політичні сили вимагають зовсім протилежних рішень з одного і
того ж самого питання;

3) висловлення вимог до учасників прийняття політичних рішень,
тиск на них. Це здійснюється за допомогою певних видів соціотехніки:
подання петицій на адресу уряду; створення громадянських комітетів за

участь осіб, що користуються значним авторитетом серед
громадськості; проведення масових акцій-демонстрацій, страйків, іноді
протизаконних дій (руйнування власності, захоплення приміщень,
блокування шляхів, ін.);

4) вибір пріоритетів і встановлення їхніх сфер. Це здійснюється на
рівні центру прийняття політичних рішень шляхом компромісів або на
основі голосування;

5) координація інтересів та формулювання самих рішень. Політичні
рішення втілюються в законах, указах і постановах урядових органів, в
документах політичних партій. При цьому критерій ефективності
політичних рішень полягає у ступені їхньої відповідності інтересам

людини, колективу і суспільства, тобто рішення повинні мати соціальну
спрямованість.

Атрибутом політичного життя за демократії є груповий
(колегіальний) принцип вироблення рішень суб’єктом управління.
Причому він не виключає, а передбачає персональну відповідальність
кожного за певну роботу. Розрізняють два методи прийняття рішень:

перший – голосування за більшістю голосів: він є одним із найбільш
поширених і цілком відповідає демократичним процедурам. Проте
нерідко прийняті в такий спосіб рішення не дають бажаного результату,

не знімають гостроти суспільних проблем. Ефективнішими є рішення,
прийняті другим способом, а саме методом консенсусу (згоди всіх

113