Page 112 - 6783

політична діяльність). Поняття «політична участь» використовують для

позначення тих форм політики, які не пов’язані з професійною
політичною діяльністю. Формами цього рівня є: референдуми, вибори,
мітинги, збори, маніфестації, страйки тощо. А вищий рівень політичної

діяльності забезпечують члени уряду, депутати парламенту, керівники
партій, рухів, політичні інститути, вчені-політологи, це апаратна праця
кадрова тощо.
Політична діяльність завжди має конкретний характер і

здійснюється як взаємодія суб’єкта і об’єкта політики. Основними
формами політичної взаємодії виступають: гегемонія, плюралізм,
компроміс, консенсус, союз, блок, конфронтація, екстремізм, конфлікт,

війна.
Політична діяльність має кілька стадій (фаз) свого розвитку:
цілеположення; артикуляція політичних інтересів; прийняття

політичних рішень; політичне прогнозування і моделювання; реалізація
прийнятих рішень; проведення аналізу прийнятих рішень.
Політичні рішення відіграють важливу роль у багатогранній

політичній діяльності. Під ними розуміють вибір варіанту політичної
діяльності з метою задоволення певних потреб. Це основна складова
політичного процесу, його управління. Прийняття політичних рішень –
прерогатива соціальних суб’єктів політики (націй, класів,

демографічних і соціальних спільностей тощо), проте здійснюють це, їх
репрезентуючи, відповідні політичні інститути (держава, партії,
громадсько-політичні організації та рухи), а також політичні лідери,

правляча еліта.
Прийнято розрізняти політичні рішення (їхні типи) залежно від
того, хто виступає суб’єктом, а хто – об’єктом політичних відносин.
Перший тип – це рішення держави як головного інституту політичної

системи щодо інших її інститутів. Другий тип включає в себе рішення
груп і організацій стосовно керівного центру, наприклад, суспільства

щодо політичних партій, державного устрою, або певної соціальної
групи (через партію) щодо уряду; церкви щодо держави. Третій тип
політичних рішень стосується рішень керівного центру щодо
навколишнього середовища, тих чи інших сторін життя суспільства,

наприклад, державних органів щодо виборчої системи, захисту
національних інтересів у сфері міжнародних відносин. Зрештою,
четвертий тип рішень – це рішення в межах керівної системи

(парламенту з приводу тих чи інших дій виконавчих органів; рішення

112