Page 171 - 6770

закладу, народження дитини);
— рівень життя (рівень заробітної плати, стан забезпеченості
житлом, віддаленість роботи від місця проживання);
— соцiально-психологiчний клімат у колективі (погані
відносини з керівником, незадоволеність колективом);
— інші мотиви.
Причини руху персоналу поділяються на три групи:
- повністю керовані (умови праці та відпочинку),
- частково керовані (задоволеність колективом,
взаємовідносини, методи мотивування),
- некеровані (світові та локальні кризи капіталу, природно-
кліматичні фактори).

3.2. Задачі стабілізації та планомірного відновлення
персоналу
Стабілізація персоналу – це процес скорочення зайвого
руху кадрів у результаті поліпшення всього комплексу умов
формування і використання трудового потенціалу. Результатом
процесу стабілізації є зниження масштабів надлишкового
перерозподілу працівників. Економічну сутність стабільності
персоналу неможливо зрозуміти без визнання її відносності,
взаємозв'язку з внутрішньою і міжзаводською рухливістю
робочої сили. Зміни у структурі кадрів організації, які
відбуваються під впливом НТП, указують, що стабільність
персоналу має відносний характер. Розвиток продуктивних сил
об'єктивно викликає протиріччя між вимогами сталості та
рухливості робочої сили у рамках організації. Як не
парадоксально, але для того, щоб удержати робочу силу на
підприємстві, необхідно «розв'язати» внутрішньозаводський
рух кадрів, тобто максимум внутрішньозаводського
(внутрішнього) обороту гарантує мінімум міжзаводського
(зовнішнього) руху робочої сили. Іншими словами, чим

171