Page 104 - 6770

так, а не інакше.
Більш сучасні процесуальні теорії мотивації ґрунтуються в
першу чергу на тому, як поводяться люди з урахуванням їх
сприйняття і пізнання.
До способів мотивації належать:
1) нормативна мотивація – спонукання людини до
необхідної поведінки за допомогою ідейно-психологічного
впливу: переконання, навіювання, інформування тощо;
2) примусова мотивація, яка ґрунтується на
використанні влади і загрозі погіршення задоволення потреб
працівника у випадку невиконання ним відповідних вимог;
3) стимулювання – вплив не безпосередньо на
особистість, а на зовнішні обставини за допомогою різного роду
благ – стимулів, що спонукають працівника до відповідної
поведінки.
Таким чином, мотивація прямо перетинається з
безпосередніми методами забезпечення трудової дисципліни і
передбачає можливість існування як заходів переконання
(заохочення), так і заходів примусу (покарання).
Перші два способи мотивації є прямими, тому що
припускають безпосередній вплив на людину, третій спосіб –
стимулювання – непрямий, оскільки в його основі лежить вплив
зовнішніх факторів – стимулів.
Стимули – це спонукальні причини до тієї або іншої дії в
сфері підвищення дисципліни праці. За своїм змістом – це
економічні важелі впливу, що викликають формування певних
мотивів, підвищуючи при цьому ефективність механізму
управління в цілому. Стимулювання – це процес застосування,
використання різних стимулів для мотивування людей, які
виконують певні дії. Стимули необхідні для мотивації людей в
процесі управління, але при цьому вони не є заміною мотивації.
Стимулювання – засіб здійснення мотивації для збалансування

104