Page 184 - 6732

184

сколюються великі частинки матеріалу заготовки, а отже, і отримати високу

якість поверхні не вдається.

Чим вища амплітуда коливань інструмента, тим більша шорсткість

поверхні деталі після оброблення. Це пояснюється тим, що за збільшення

амплітуди коливань інструмента збільшуються сили, які діють на зерно,

збільшується середня глибина проникнення абразивних зерен. Наприклад,

під час оброблення скла збільшення амплітуди коливань з 18 до ЗО мкм

викликає зростання шорсткості Rz з 20 до 32 мкм.

Якщо замість води, яка несе абразив, застосувати машинне мастило,

то шорсткість поверхні зменшується, але при цьому у кілька разів

знижується продуктивність і погіршуються умови підведення і циркуляції

абразиву.

Шорсткість оброблюваної поверхні залежить і від шорсткості робочих

поверхонь інструмента - його нерівності копіюються на поверхні заготовки.

На поверхні можуть з’являтися макро- і мікронерівності. Найчастіше вони

спостерігаються під час оброблення твердих сплавів. Це наслідок

кавітаційної ерозії інструмента. Потім макро- і мікронерівності копіюються

на обробленій поверхні деталі. Внаслідок кавітаційної ерозії висота

мікронерівностей бічних поверхонь вища, ніж висота мікронерівностей

поверхні торця. За чистових операцій висота мікронерівностей робочих

поверхонь інструмента повинна бути у 2-3 рази менша від необхідної висоти

мікронерівностей деталі. Зменшити висоту мікронерівностей, зокрема

бічних поверхонь, можна, якщо покращити циркуляцію абразиву або

обертати заготовку. Створюють умови, за яких кавітаційна ерозія не встигає

розвинутися.

За нормальних умов технологічної операції виріб та інструмент

істотно не нагріваються і структура матеріалу не змінюється, не

з’являються тріщини і припали, які бувають під час шліфування і
електроерозійного оброблення. За затрудненого доступу суспензії до робочої

області інструмент може дуже нагрітися, що призводить до появи тріщин у