Page 79 - 6703

;кого полягав у загальному становищі людини в суспільстві, в можливостях, котрі
відкриваються для розвитку особистості, для задоволення її потреб і : еалізації
здібностей.
Деякі напрямки сучасної західної соціології (технократичні концепції, теорії
модернізації, конвергенції, постіндустріального суспільства тощо) не заперечують ідею
прогресу і важливість його об'єктивного критерію (він доповнюється іншими
показникам - рівнем зайнятості, рівнем споживання тощо). Дійсно, можна застосувати
поняття прогресу та його критерію щодо окремого соціального явища (наприклад,
науки, техніки, технології), для порівняння певних параметрів окремих соціальних
систем. Але навряд чи це тає підстави робити висновок щодо тенденції історії в цілому.
По-перше, потрібно врахувати суперечливий характер суспільного прогресу, бо своєю
зворотною стороною він має регрес. Кожен крок уперед в історії є водночас і певним
відступом. Важко знайти загальний баланс здобутків і втрат людства, тим більше, що
певне сходження людства в різних сферах соціального життя - економіці, технології,
духовній сфері - виявляється неоднаковим. Особливо наочно помітна розбіжність,
неспівпадання прогресу матеріально-технічної сфери із рівнем духовно-культурного
розвитку індивіда. Загально-зідомі і такі зворотні сторони науково-технічного
прогресу, як екологічні, демографічні та інші так звані «глобальні» проблеми людства.
По-друге, в сучасній соціально-філософській та соціологічній літературі зідзначають
факт неузгодженості між собою прогресу соціальної системи і розвитку особливостей, з
яких складається суспільство і які є його субстратом. Удосконалення і зміцнення
системи, як правило, нівелює особистість індивіда, внаслідок чого відбувається його
відчуження, перетворення на <гвинтик», фактор суспільного механізму. Чи прогресує
сама людина - залишається відкритим питанням. Простіше знайти ознаки
прогресивного поступу суспільства як системи. Системні дослідження свідчать про те,
що в системних утвореннях наявна спрямованість розвитку по висхідній (зростає рівень
самоорганізації системи, підвищується здатність до більш високого рівня
цілеспрямованості, власної оптимізації тощо).
Ідеї прогресивного розвитку і циклічності не взаємовиключають, а вза-
ємодоповнюють одна одну. Дійсно, злети і падіння відбуваються в суспільстві
ритмічно, певні цикли можна знайти в розвитку економіки, культури, релігії, але разом
з тим спостерігається і поступальний рух в історії.
Останнім часом з'явився новий - третій підхід до проблеми спрямованості
суспільного розвитку. Він прагне органічно поєднати уявлення про прогресивний
поступ історії з теоріями циклічного розвитку. У сучасному світовому розвитку,
вважають вчені, на перший план починають виходити закони системно-циклічної
динаміки. Відбувається становлення : розвиток багатоваріантного і багатомірного світу,
в котрому поєднуються ритм і поступальність соціального процесу, його
альтернативність і разом з тим невідворотність еволюції.

Список рекомендованої літератури

Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. Конспект. Вип. І. —Львів, 1996.

62