Page 78 - 6703
P. 78

якому  напрямку  йде  людство?  Давно  було  помічено,  що  в  історичному  поступі  від
                  минулого до майбутнього спостерігаються певні цикли: історичні події відбуваються в
                  певному ритмі і немов би повторюються.
                     Поступово  в  соціальній  думці  людства  сформувалися  дві  позиції  щодо  розуміння
                  характеру розвитку. Це, з одного боку, визнання циклічного, колоподібного розвитку
                  суспільства,  з  другого  -  уявлення  про прогресивний  поступ  людства.  Ці  два  підходи
                  поперемінно  домінують  в  людських  уявленнях,  обидва  мають  серйозне  наукове
                  обгрунтування, а значить - право на існування і наукову перспективу.
                     Перший  підхід  розглядає  історію  як  складну  конфігурацію  співіснуючих  або
                  постійно змінюючих одна одну-у часі цивілізацій і культур. Кожна з них живе власним
                  життям, має власну неповторну історію, але згодом неминуче гине, перетворюється на
                  іншу.  Загальний  принцип  такого  підходу  -постійна  повторюваність,  ритмічність,
                  циклічність  історичного  процесу.  Розвиток  історичних  систем  (людства  в  цілому,
                  окремих  держав,  окремих  соціальних  сфер  -  політики,  культури,  релігії,  економіки)
                  розглядається відповідно з певними ритмами і циклами. Відбувається постійний процес
                  зародження,  зрілості,  старіння,  занепаду  і  нового відродження  соціальної  системи  та
                  інститутів.
                     В  межах  даного  підходу  знаходяться  ідеї  фіналістського  розуміння  історії,  ідеї
                  циклізму,  культурно-історичних  типів  (М.Данилевський,  О.Шпенглер,  М.Вебер,
                  П.Сорокін, А.Тойнбі та ін.).
                     Другий  підхід  стверджує  єдність  історичного  процесу*  наявність  загальних
                  історичних  законів  і  універсальність  ступенів,  фаз,  через  які  проходить  людство  в
                  своєму  розвитку.  Цей  підхід  найбільш  яскраво  представлений  в  соціальній  думці
                  марксизму, але таку позицію (в різних її варіантах) поділяли й класики філософії історії
                  (Вольтер,  Гердер,  Гегель),  і  представники  цивілізаційного  підходу  до  типології
                  суспільства  (Спенсер,  Дюркгейм,  Белл,  Тоффлер,  Арон),  і  представники  сучасних
                  технократичних  теорій  (Ге-лбрейт,  Ростоу).  Особливою  рисою  даного  підходу  є
                  уявлення  про  прогресивний  поступ  людства,  як  закономірне  сходження  від
                  примітивних, нижчих форм соціальної організації до більш досконалих, вищих форм.
                     Соціальний прогрес ще й досі здебільшого трактується як висхідна лінія розвитку
                  шляхом  просування  від  простого  до  складного,  від  менш  досконалого  до  більш
                  досконалого.  Таке  розуміння  прогресу  зустрічаємо  у  Конта,,  Спенсера,  у  Маркса  і
                  Гегеля.
                     Ідея  прогресу  була  пануючою  на  протязі  ХУШ-ХІХ  століть.  Саме  в  цей  період
                  людство  беззастережно  вірило  у  всеперемагаючу  силу  розуму,  наукового  знання,
                  технічних досягнень. Саме тут поняття прогресу набуло значення сходження людства
                  до кращого, безперервного і дедалі зростаючого вдосконалення життя і людини.
                     Формаційна  теорія  К.Маркса  була  спрямована  на  теоретичне  обгрунтування  ідеї
                  прогресу з позиції матеріалістичного розуміння історії. Історія, за Марксом, є єдиним
                  закономірним процесом сходження від нижчого типу спільно-економічної формації до
                  вищого  стану  суспільства.  Марксом  був  запропонований  об'єктивний  критерій
                  історичного розвитку - рівень продуктивних сил, ступінь продуктивності праці. Поряд з
                  цим, голов-ним, економічним показником, визнавався й інший — гуманістичний, зміст

                                                              61
   73   74   75   76   77   78   79   80   81   82   83