Page 78 - 6703

якому напрямку йде людство? Давно було помічено, що в історичному поступі від
минулого до майбутнього спостерігаються певні цикли: історичні події відбуваються в
певному ритмі і немов би повторюються.
Поступово в соціальній думці людства сформувалися дві позиції щодо розуміння
характеру розвитку. Це, з одного боку, визнання циклічного, колоподібного розвитку
суспільства, з другого - уявлення про прогресивний поступ людства. Ці два підходи
поперемінно домінують в людських уявленнях, обидва мають серйозне наукове
обгрунтування, а значить - право на існування і наукову перспективу.
Перший підхід розглядає історію як складну конфігурацію співіснуючих або
постійно змінюючих одна одну-у часі цивілізацій і культур. Кожна з них живе власним
життям, має власну неповторну історію, але згодом неминуче гине, перетворюється на
іншу. Загальний принцип такого підходу -постійна повторюваність, ритмічність,
циклічність історичного процесу. Розвиток історичних систем (людства в цілому,
окремих держав, окремих соціальних сфер - політики, культури, релігії, економіки)
розглядається відповідно з певними ритмами і циклами. Відбувається постійний процес
зародження, зрілості, старіння, занепаду і нового відродження соціальної системи та
інститутів.
В межах даного підходу знаходяться ідеї фіналістського розуміння історії, ідеї
циклізму, культурно-історичних типів (М.Данилевський, О.Шпенглер, М.Вебер,
П.Сорокін, А.Тойнбі та ін.).
Другий підхід стверджує єдність історичного процесу* наявність загальних
історичних законів і універсальність ступенів, фаз, через які проходить людство в
своєму розвитку. Цей підхід найбільш яскраво представлений в соціальній думці
марксизму, але таку позицію (в різних її варіантах) поділяли й класики філософії історії
(Вольтер, Гердер, Гегель), і представники цивілізаційного підходу до типології
суспільства (Спенсер, Дюркгейм, Белл, Тоффлер, Арон), і представники сучасних
технократичних теорій (Ге-лбрейт, Ростоу). Особливою рисою даного підходу є
уявлення про прогресивний поступ людства, як закономірне сходження від
примітивних, нижчих форм соціальної організації до більш досконалих, вищих форм.
Соціальний прогрес ще й досі здебільшого трактується як висхідна лінія розвитку
шляхом просування від простого до складного, від менш досконалого до більш
досконалого. Таке розуміння прогресу зустрічаємо у Конта,, Спенсера, у Маркса і
Гегеля.
Ідея прогресу була пануючою на протязі ХУШ-ХІХ століть. Саме в цей період
людство беззастережно вірило у всеперемагаючу силу розуму, наукового знання,
технічних досягнень. Саме тут поняття прогресу набуло значення сходження людства
до кращого, безперервного і дедалі зростаючого вдосконалення життя і людини.
Формаційна теорія К.Маркса була спрямована на теоретичне обгрунтування ідеї
прогресу з позиції матеріалістичного розуміння історії. Історія, за Марксом, є єдиним
закономірним процесом сходження від нижчого типу спільно-економічної формації до
вищого стану суспільства. Марксом був запропонований об'єктивний критерій
історичного розвитку - рівень продуктивних сил, ступінь продуктивності праці. Поряд з
цим, голов-ним, економічним показником, визнавався й інший — гуманістичний, зміст

61