Page 54 - 6703

у них нового змісту, що істотно змінює попередній зміст. Зв'язок з реальним світом
здійснює не сама по собі свідомість, а реальні люди, які практично перетворюють світ.
Свідомість через практику здійснює зворотний вплив на дійсність, що її породила.
Активність характерна не тільки індивідуальній, а й суспільній свідомості^ насамперед
прогресивним ідеям, які, оволодівши масами, стають «матеріальною силою».
6.4 Поняття діалектики в історії філософії використовувалось у різних значеннях.
Сократ розглядав діалектику як мистецтво виявлення істини шляхом зіткнення
протилежних думок, спосіб ведення бесіди (звідси і назва — від грец. діалего — веду
бесіду, полеміку). За Гегелем, діалектика — це своєрідний і єдино правильний метод
пізнання.
Виникла діалектика в Давньогрецькій культурі і з самого початку набула високого
інтелектуального статусу, бо мистецтво полеміки, доказу, переконання вимагає від
співрозмовників великої майстерності, підготовки.
Античні діалектики (Зенон, Геракліт) вважали, що світ безпе рервно рухається,
змінюється, але вони не розуміли розвиток я виникнення нового. У філософів різних
часів і епох - від античних до класиків німецької філософії було дуже багато тлумачень
діалектики. Але діалектика в її концептуальній формі виникла, в культурі пізніше. У
вигляді стрункої теоретичної системи вона вперше була представлена у вченні Гегеля,
хоча і в об'єктивно-ідеалістичній формі.
Саме як система діалектика являє собою єдність принципів, законів і категорій. Крім
цього, слід розрізняти два види діалектики — об'єктивну, яка існує і діє в самих речах, і
суб'єктивну, яка існує в людському мисленні, як відображення об'єктивної діалектики.
Тому діалектика як теорія виконує дві основні функції— світоглядну та методологічну|
тобто вчить, як ми повинні підходити до пізнання світу: розглядати все з погляду руху,
зміни, стрибків — на відміну від метафізики, яка розглядає все сталим, незмінним.
Принципи діалектики — вихідні, об'єктивні за змістом ідеї, які відображають
найзагальніші закономірності предмета теорії і водночас виконують методологічну
функцію в її побудові.

До основних принципів діалектики належать:
— розвитку;
— об'єктивності;
— детермінації;
— тотожності об'єктивної і суб'єктивної діалектики;
— взаємозв'язку.
Філософія вивчає універсальні зв 'язки. Вони становлять предмет діалектики, а формою
їх пізнання, фіксації виступають категорії діалектики. В категоріях фіксуються знання,
риси, відношення, які властиві всьому буттю. Категорії діалектики формуються на
відповідних етапах історичного розвитку суспільства. В категоріях діалектики тісно
пов'язане об'єктивне знання про відповідну форму зв'язку явищ з формою думки,
завдяки якій осягається і обмірковується цей зв'язок.
Серед різноманітних зв'язків реального світу філософське пізнання виділило різні
типи їх існування.

37