Page 53 - 6703

Ідеальне являє собою суб'єктивно-психічну реальність й існує лише в актах свідомості.
Воно є вторинне, похідне від матеріального, як суб'єктивний образ об'єктивного світу.
Свідомість відображає безпосередньо не саму дійсність, а дійсність, перетворену
людьми, тобто їхнє буття, матеріально-практичну діяльність. Цей процес
характеризується як розпред-метненням (розкриттям сутності предметів та їх
можливостей з допомогою свідомості), так і опредметненням (перетворенням ідей,
цілей в реальні предмети, явища). У процесі своєї реалізації потреби людини, перш ніж
привести до матеріального результату, повинні усвідомитися, перетворитися на
ідеальне і лише згодом, у процесі практичної реалізації, знову перейти з ідеальної
форми існування в матеріальну. Незважаючи на те, що свідомість є суб'єктивна
реальність, позбавлена всілякої тілесності, можливості сприйняття з допомогою органів
відчуттів, її можна вивчати завдяки її органічному зв'язку з матеріальними процесами.
Свідомість виявляється через мову, як її матеріального носія, втілення норм
свідомості, вона проявляється через практичні дії та їх наслідки.
Біологічні передумови виникнення свідомості з можливості перетворилися на
дійсність завдяки включенню в антропогенез соціальних факторів, головні з яких —
праця, колективний спосіб життя та членороздільна мова. Вище було показано
вирішальну роль у цьому практичної діяльності. Але не менше значення мала й поява
мови. Мова така ж давня, як і свідомість. Сутність мови виявляється в її двоєдиній
функції: бути засобом спілкування і знаряддям мислення. Мова — це сам процес
спілкування, обміну думками, відчуттями, побажаннями, цілепокладаннями і т.п. За
допомогою мови думки, емоції окремих людей перетворюються з їх особистого
надбання в суспільне, в духовне багатство всього суспільства. Завдяки мові продукти
свідомості і форми свідомості є загальнозначущими явищами, їх можна засвоювати від
попередніх поколінь і передавати наступним. Таким чином, свідомість об'єктивується у
формах матеріальної і духовної культури людства. Будучи суспільною за своїм
походженням і сутністю, свідомість реалізується через свідомість окремих індивідів.
Набуваючи завдяки мові відносної незалежності від практики, свідомість
випереджає практичну дію, формує ту саму ідеальну мету, яка визначає спосіб і
характер самої практичної дії.
Людина одержує інформацію не тільки за допомогою звичайної мови, а й штучних
мов різних знакових систем (мова матема- і тики, кібернетики, система символів,
азбука Морзе і т. п.). Знак— це матеріальний предмет, який виконує в спілкуванні роль
представника чогось і використовується для одержання, збереження, перетворення та
передання інформації. Знакові системи виникли і розвиваються як матеріальна форма, в
якій реалізується свідомість, мислення, інформаційні процеси в суспільств і ві, а в наш
час і в техніці (особливо в комп'ютерній). Вихідною знаковою системою є звичайна,
природна мова.
Будучи відбиттям суспільного буття людей, свідомість має активний, творчий
характер. Творчість — це продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно
нові матеріальні і духовні цінності суспільного значення. Головна цінність
відображуваної діяльності людської свідомості полягає у творчому її функціонуй ванні,
коли розпредметнення результатів попередньої діяльності супроводжується внесенням

36