Page 50 - 6703

1) ті форми, які проявляються на всіх відомих просторових масштабах і структурних
рівнях матерії (механічний рух атомів, молекул, мікроскопічних і космічних тіл;
поширення електромагнітних і гравітаційних хвиль; рух елементарних часток);
2) форми, які проявляються лише на певних структурних рівнях в неорганічній при-
роді, живій природі, суспільстві (галактики, мегагалактики, біосфера, ноосфера,
техносфера, екологічні системи тощо).
Як правило, нижчі форми руху органічно входять до складу вищих, але кожна більш
висока за своєю організацією форма руху матерії не зводиться до простої суми нижчих
її форм.
Рух є внутрішньою необхідністю існування матерії. В цьому аспекті говорять про
існування двох типів руху матерії. Перший з них пов'язаний з процесом збереження
якостей предмета, другий- зі зміною якісного його стану. Ці два типи руху відобра-
жають дві внутрішні тенденції в матеріальних процесах — тенденцію до сталості і
тенденцію до мінливості. Завдяки наявності цих протилежних тенденцій відбувається
рух, саморозвиток об'єктів реальності. Якісні зміни матеріальних об'єктів поділяються
також на два різновиди. Перший з лих — це процеси якісних перетворень, що не
виходять за межі даного виду матерії, певного рівня її організації. Другий - - процеси
переходу від одного виду матерії, від одного її структурного рівня до іншого.
Важливою— і невід 'ємною формою існування матерії є простір і час. Катего- рія
простору виражає властивості об'єктів бути протяжними, займати фіксоване місце
серед інших, межувати з іншими об'єктами в структурній організації матеріального
світу. Поняття простору має смисл тоді, коли воно пов'язане з існуючою матерією, яка є
диференційована, структуризована. Якби світ не мав своєї складної структури, не
розчленовувався на окремі предмети, а ці предмети не членувались би на ще більш
дрібні елементи, пов'язані між собою, то тоді поняття простору не мало б сенсу.
Як зазначалось, об'єкти матеріального світу постійно перебувають у русі і розвитку.
Вони являють собою процеси, які розгортаються по певних етапах. У них можна
виявити деякі якісні етапи, певні стадії, які змінюють одна одну. Зміна цих стадій має
характеризуватися певною повторюваністю. Такі особливості процесів ха-
рактеризуються поняттям тривалості. Порівняння різних трива-лостей є основою для
кількісних вимірів, таких як швидкість, ритм, темп та ін. Абстрагування цих
характеристик від самих процесів дає нам уявлення про таку форму існування матерії,
як час. Простір є тривимірним, він має довжину, ширину і висоту; час — є
одновимірним, бо він характеризується тривалістю. У фізиці ці виміри в певних
випадках поєднуються, створюючи характеристику чотиривимірного простору — часу.
В математиці є поняття помірного простору, в якому багатовимірність має умовний
характер і використовується для структурного виразу властивостей об'єктів, що
розглядаються.
Поняття багатовимірності використовується і в суспільних науках, коли йдеться про
оцінку сутності людини, структуру суспільства, рівень його розвитку тощо.

33