Page 48 - 6703

а) Що існує? — Світ Всесвіт;
б) Де - існує? - Тут і скрізь, всюди;
в) Як довго він існує (Коли)? - Тепер і завжди.
Суть проблеми полягає в існуван-ні суперечливої єдності неминучого, вічного і
минулого, змінного буття окремих речей, станів, людських та інших істот.
Внутрішня логіка проблеми буття веде філософів від питання про існування світу
«тут» і «тепер» до питання про його існування «скрізь» і «завжди». Звідси випливав
другий аспект проблеми буття - - питання про єдність світу. Загальна відповідь на це
питання сутності буття в даному аспекті має бути така: існування всього, що є, було і
буде, є об'єктивною передумовою єдності світу.
Нарешті, третій аспект проблеми буття пов'язаний з тим, що світ у цілому і все,
що в ньому існує, є сукупною реальністю, дійсністю, яка має внутрішню логіку свого
існування, розвитку і реально представлена нашій свідомості діями окремих індивідів і
гірко лінь людей.
Філософський смисл поняття буття тісно пов'язаний з поняттями небуття,
існування, простору, часу, матерії, становлення, розвитку, якості, кількості, міри та
іншими категоріями. Повсякденна мовна практика також робить свій внесок в
осмислення проблеми буття. Слова «буття», «є, існує» в минулому, сучасному і
майбутньому існуванні належить до найбільш уживаних слів української, німецької,
французької, англійської мов. Слово «є», за Гегелем та Кантом, додає характеристики,
які дуже важливі для суб'єкта речення, його зв'язку з іменною частиною предиката, а
значить, з його допомогою даються нові знання про речі, процеси, стани, ідеї тощо.
Наприклад, ми говоримо: «Філософія є форма світогляду». У цьому реченні філософії
як одному з історичних типів світогляду з допомогою дієслова «є» надаються більш
широкі риси предиката «світогляд».
Існує два заперечення доцільності введення в філософію категорії буття: а) оскільки
категорія буття нічого не говорить про конкре тні ознаки речей, то її слід вилучити з
розгляду; б) оскільки буття визначається через поняття існування, то і в цьому випадку
вона та кож непотрібна, бо повторює поняття існування. Необгрунтованість таких
точок зору очевидна, бо, по-перше, категорія якраз призначена для того, щоб фіксувати
всезагальні зв'язки світу, а не конкретні ознаки речей і, по-друге, філософська категорія
буття не тільки включає в себе вказівку на існування, тобто наявність будь-чого але й
фіксує більш складний комплексний зміст цього існування. Отже в категорії буття
об'єднуються такі основні ідеї:
— світ є, існує як безмежна і неминуща цілісність;
— природне і духовне, індивіди і суспільство рівноправно існують, хоч і в різних
формах, їх розрізненість фіксується тільки за формою, існування є передумовою
єдності світу;
— за об'єктивної логіки існування і розвитку світ у наявності різних форм свого
існування утворює сукупну об'єктивну реальність, дійсність, яка представляється
свідомості і виражається у дії конкретних індивідів та поколінь людей.
Для розуміння сутності буття доцільно виділити такі якісно відмінні і в той же час
взаємопов'язані його форми:

31