Page 46 - 6703

виховується до тієї духовної самосвідомості, яка несе в собі зародки або основи
всякого феноменального життя. Подібно до того, як два стани людського Духу -
визначення ззовні і самовизначення.- передбачають один одного, нероздільні в
діяльному дусі, так і ідея відкривається в плоті й крові, в життєвій взаємодії з тим
середовищем, у якому виховується людський дух до її усвідомлення.
Юркевич пропонує досить оригінальний І не типовий для його епохи погляд на
людину як на конкретну індивідуальність, котрий аж ніяк Не вписувався ні в
матеріалістичні, ні в ідеалістичні антропологічні теорії того часу. Людський дух - це
своя власна ідея, а не ідея роду. Завдяки цьому людина здатна до індивідуального
розвитку, до вільного обрання та вільної постановки цілей життя й діяльності.
Моральна ж гідність особистості полягає у вільному, бажаному, а не вимушеному
виконанні законів справедливості. Здійснення добра можливе як акт щирої душі,
щирого серця. Оскільки ж душа в людині органічно пов'язана з її тілом, то, природно,
постає питання про тілесний орган духовної діяльності людини. Одні вважають таким
органом голову, як вмістилище мозку, інші — серце. Розв'язання проблеми, таким
чином, набирає характеру розв'язання дилеми: "серце - голова".
Юркевич виступає лише проти абсолютизації інтелектуального начала в
моральному житті людини. Твердження, що всі сторони душевного життя можна
звести до мислення, є однобічним і помилковим. Коли б наше духовне життя
обмежувалося мисленням, зауважує Юркевич, то світ здавався б вам впорядкованим,
але неживим, він був би для нас якоюсь математичною величиною, а не природою і
людиною у всьому їх багатстві. Саме на критиці штоналістичної тенденції у
європейській філософії, релігії та моралі і створює він свою систему, яку називає
"Філософією серця".
Отож, у світогляді Юркевича, в його "Філософії серця" виявляється характерне
для української духовності усвідомлення неповноти й недостатності іссграктно-
спекулятивного, виключно раціоналістичного погляду на лю- ЛВЕУ : езіт людського
буття. В його вченні продовжується традиція української класичної філософії,
започаткована ще Іларіоном, К.Туровським, згідно з якою серце є витоком всього
людського життя. Такий підхід до розуміння людини й світу зближує Юркевича з
поглядами засновників "філософії життя", та екзистенціалізму.

Питання для контролю знань та дискусій

1. У чому принципова відмінність між сцієнтистською та антисцієнтистською
світоглядними позиціями?
2. Чим обумовлена вагомість ірріціоналістичних течій у сучасній світовій філософії?
29