Page 30 - 6703

враження первинні, а ідеї вторинні. Обидва ряди уявлень відрізняються лише ступенем
інтенсивності і образності.
Через всю філософію XVII ст. однією з центральних її тез проходить думка про
"розумність" світу. Ця думка трансформується в XVIII ст. в ідею Просвітництва як
головної рушійної сили історії; джерела і головного засобу досягнення людством
рівності, братерства і свободи, тобто стану відповідності вимогам розуму.
У французькому матеріалізмі виділилися два напрямки: один з них виходив з
теоретичних основ матеріалістичної фізики Декарта-Жюльєн Ламетрі (1709-1751), Дені
Дідро (1713-1784); другий виходив з теоретичних джерел матеріалістичного
сенсуалізму Локка-Клод Гельвецій (1715-1771), Поль Гольбах (1723-1789). Тобто
Ламетрі і Дідро розробляли матеріалістичну філософію природознавства, а Гельвецій і
Гольбах основну увагу зосередили на розробці матеріалістичного сенсуалізму.
Дідро у праці "Думки про пояснення природи" писав: "Неосяжну сферу наук я
собі уявляю як широке поле, одні частини якого темні, а другі - освітлені, Філософські
наукові праці мають своєю метою або розширити межі освітлених ділянок, або
примножити на полі джерела світла".
Другий послідовник філософії природи-Ламетрі — усі духовні переживання
.людини ставив у безпосередню залежність від стану організму. У праці «Людина
машина» він писав: "Душа і тіло засинають одночасно, У міру того ж затихає рух крові,
приємне почуття миру і спокою розповсюджується по всьому організму; душа
відчуває, як разом з повіками томно тяжіє вона, як слабне разом з волокнами мозку і
як, мало-помалу ніби паралізується разом з усіма мускулами тіла...".
Представники матеріалістичного сенсуалізму (Гольбах, Гельвецій) також заявляли
про непорушність законів природи, про їх незалежність від людської волі, Гольбах у
праці "Система природи" писав, що "Матерія є все те, що діє на наші відчуття"; що
"матерія не залежить від свідомості і впливає на відчуття людини".
Здогадка французьких матеріалістів XVIII ст. про те, що саме рух надає матерії
різноманітності, багатство проявів і властивостей, виявилась великим досягненням
науки і філософії. Створивши вчення про природу, матерію і рух вони прийшли до
висновку, що філософія безпредметна без науки, а наука не володіє основними
вихідними принципами без філософії. Але їх філософія була метафізичною і носила
споглядальний характер.
4.2 Наприкінці XVI ст. починається новий етап у розвитку духовної культури й
філософської думки в Україні. Цей етап позначається становленням нової ментальності,
що виникає на грунті формування української версії реформаційної ідеології та
ренесансного гуманізму. Ці два напрямки розвитку тогочасної української думки
викристалізовуються в складному процесі еволюції традиційних форм духовності,

13