Page 29 - 6703

вроджені ідеї, Локк довів, що джерелом знань людини, джерелом всіх її ідей є чуттєвий
досвід. Він вважав, що органи чуття дають прості ідеї, а мислення - систехматизує,
комбінує їх створює більш або менш цільні поняття про речі і явища зовнішнього
світу. Цим самим він доводив, що ідеї і поняття людини мають своїм джерелом
зовнішній світ.
Проти Спінози і Локка виступав Г.Лейбніц (1646-1716) — німецький філософ-
ідеаліст, математик, фізик, історик, юрист, мовознавець. Головний філософський твір -
"Монадологія". Створена ним оригінальна система об'єктивного ідеалізму складається
з двох розділів: "теорія монад" і "теорія пізнання".
Монади або прості субстанції (як духовні субстанції Всесвіту) Лейбніц
розподіляє на три категорії: монади життя; монади душі; монади духи. Вказуючи на
нерозривність духовного і тілесного в кожній монаді, Лейбніц визнавав як первинність
і безсмертність душі, так і вічність існування складних субстанцій, наприклад,
рослинних і тваринних організмів. Всупереч декартівському дуалізму і вченню
Спінози про субстанції з пасивними модусами Лейбніц намагався відшукати динамічні
начала для пояснення різноманітності світу.
Посилаючись на відкритий ним закон збереження "живих сил", Лейбніц
стверджував, що всі речі володіють власною силою внутрішньою здатністю
безперервно діяти. На його думку поняттю "монада" відповідають: у математиці
нумерична одиниця і диференціал; у фізиці — сила з її механічним законом дії; у хімії
— атом; у біології органічні форми; у психології - перцепція (сприйняття одиниці
свідомості); у логіці — суб'єкт судження; у праві — юридична особа, індивід.
Отже монада наділяється духовною природою і виступає як протилежність
матеріального атома. "Монада" — поняття, яким позначається найпростіший елемент
неподільної частинки буття.
Спростувати матеріалізм з позиції суб'єктивного ідеалізму намагався Джордж
Берклі (І685-1753). На відміну від прихильників об'єктивного ідеалізму вік визнавав за
первинне свідомість суб'єкта. Існуючими речами він визнавав лише ті речі, які дані у
сфері свідомості індивідуума. Речі є комбінації різних відчуттів, тобто елементів
свідомості. Визнаючи реальність відчуттів як єдину реальність Берклі свої зусилля
спрямував на доведення того, що матерії як об'єктивної реальності не існує.
Слідом за Берклі з позицій суб'єктивного ідеалізму Давид Юм (1711- 1776)
намагався довести, що метою науки і філософії є описування відчуваємого як єдиної
реальності. На його думку — зміст людського пізнання вичерпується двома рядами
уявлень: першим рядом уявлень є безпосередні враження з якими людина
зустрічається, коли вона бачить, любить тощо; другий ряд уявлень складають ідеї
(опосередковані, менш наглядні уявлення, які є відображенням вражень). Тобто,

12