Page 22 - 6703

Хоча Фома Аквінський і підпорядковує науку релігії, але розмежувавши сфери їх
застосування, він відкрив можливості і для розвитку наукового знання. У цілому ж у
середньовічній філософії теоретична проблематика концентрувалася навколо поняття -
Міфологеми Бога, а любов до мудрості реалізовувалася як течія богословської думки.
Раціональний елемент знання - підпорядковувався вірі, а науковий інтерес - релігії.
3.2 Філософія Київської Русі охоплює час, починаючи з 11 ст. (найбільш ранньою
оригінальною пам'яткою цієї доби слід вважати "Слово і закон і благодать" Іларіана ), й
триває до середини 14 ст. (загибель 1340 р. князя Юрія II кладе кінець незалежності
Галицько-Волинського князівства, культура якого безпосередньо розвивала здобутки
Київської Русі). Впродовж зазначеного періоду філософія існує як сукупність
філософських істотних ідей, що структурувади світогляд і відображалися у всьому
масиві результатів творчості. Тоді філософія ще не виділилася у відносно самостійну
сферу теоретичного освоєння світу.
Вагомий вплив на розвиток Київської Русі здійснило хрещення Русі (988 р.). Ця
подія привела до того, що через Візантію в культуру давніх русичів влоднтт. антична
філософія, християнська література. Здобутки античної філософії проникли в культуру
Русі через твори християнських авторів і в християнській "обробці". Внаслідок цього
філософія сприймається русичами як частина теології, причому така частина, яка
підпорядкована теології. Цей крок на тривалий період визначив русло розвитку
давньоруської філософії - вона існувала як підпорядкована релігії частина культури.
Ще одна особливість культури Київської Русі полягає в тому, що християнство,
християнські та античні твори були відомі лише вузькому колу суспільства, духовній
еліті. Все це зумовлює той факт, що філософія Київської Русі на перших етапах
розвитку мала перш за все просвітницький характер; основне завдання вбачалося в
тому, щоб роз'яснити народу основні положення християнства і християнської
філософії.
Основною проблемою філософії цього періоду є людина, смисл її буття,
розуміння людського щастя та шляхів його досягнення, співвідношення Бога і людини.
Морально-етичний напрямок у філософії Київської Русі започатковує Київський
митрополит Іларіон, який в 1050 році написав твір "Слово про закон і благодать".
Іларіон осмислює історію людства, вказуючи на її цілісний характер, розглядає
проблему смислу людського життя, свободи людини у світі. Всі ці питання він пробує
розв'язати на основі християнських догматів.
Більш чітко і систематизовано філософська проблематика подана у творчості
митрополита Київського Климента Смолятича (середина 12 ст.). Аналізуючи життєво-
смислові проблеми людського буття, Смолятич виходить із того, що істина вже

5