Page 21 - 6703

3.1 Утвердження християнства в якості панівної релігії (поч. 4 ст.) привело до
такого бачення реальності, яка створена за образом і подобою духу. На цьому підґрунті
і починає формуватися середньовічна філософія, ідейно-світоглядним змістом якої стає
духовно-ідеальне тлумачення реальності. У центрі уваги Середньовіччя був Бог і
пов'язана з ним ідея спасіння (Теоцентризм). Філософське мислення цього періоду
релігійне - засноване на принципі креаціонізму (творіння): світ створено з нічого, за
одним лише вільним волевиявленням Бога. Релігійна схоластика середньовіччя
висунула дві неортодоксальні моделі космосу, які випереджують натурфілософію
Відродження і Нового часу:
— Бог не творить світ за своєю волею, а спонтанно проростає в нього, еманує
(вливається) в нього за внутрішньою потребою своєї природи;
— світ не створений Богом, світ існує вічно (ідея вічності).
У трактуванні природи загальних понять (універсалій) виділяються дві
схоластичні теорії: реалізм і номіналізм. Реалізм продовжує "лінію Платона"-
зливається з церковною ортодоксією. Універсали існують онтологічно, реально,
утворюючи самостійний і безтілесний світ сутностей, первинних щодо людського
мислення й одиничних предметів.
Номіналізм продовжує "лінію Демокріта" - орієнтує на світ одиничних об'єктів.
Справжніми є лише речі, що чуттєво сприймаються. Сутність будь- якої речі тотожна з
індивідуальним тілесним існуванням.
Найвідомішим серед "отців" західної церкви був Августин Блаженний, який
систематизував християнський світогляд, спираючись на принципи платонізму .Він
ототожнює Бога з буттям. На відміну від Бога створений світ не володіє самостійністю,
оскільки він існує завдяки творцю. Звідси мінливий характер всього, що ми
зустрічаємо в світі. Аргументація ведеться на логічній основі "Старого заповіту" і
Платона. Універсали існують онтологічно.
Відомим систематизатором середньовічної схоластики був Фома Аквінський,
який пристосував вчення Аристотеля до католицизму. Найвідоміший його твір "Сума
теології"". Аквінський намагався обгрунтувати принципи християнської теології,
посилаючись на логічне вчення Аристотеля, відкинувши матеріалістичні й діалектичні
ідеї, піддав теологічній обробці ті розділи вчення Аристотеля, що йшли у руслі
ідеалізму і метафізики. Згідно з поміркованим реалізмом Аквінського - універсали
існують трояко:
— до речей, у розумінні Бога;
— у речах, як їх сутнісні смисли;
— після речей як поняття про них у розумінні суб'єкта пізнання.

4