Page 170 - 6703

професора О. Г. Здравомислова. За нею можна виділити чотири чинники, які мають
вплив на особистість, стимулюючи її до трудової діяльності. До них відносяться:
матеріальна зацікавленість, зміст праці, її характер, сенс праці та відносини у
колективі.
Усі ці чинники взаємопов'язані і найефективніше діють тільки тоді, коли вони
гармонійно поєднані. Але кожен з них окремо має свою власну цінність і часто
спрацьовує, не дивлячись на те, що інші чинники можуть не діяти.
Так, часто робітник із-за матеріальної зацікавленості нехтує всіма іншими
чинниками або, навпаки, працює, бо має моральне задоволення від праці, її змісту,
сенсу, не зважаючи на те, що не отримує за це адекватної матеріальної винагороди.
Бувають випадки, коли попри відсутність багатьох інших чинників людину утримує на
даному місці лише сам колектив, відносини у ньому.
Нині менеджмент трактується принаймні в таких чотирьох значеннях:
– як специфічний соціальний і економічний інститут, який впливає па
підприємницьку діяльність і породжує специфічний спосіб життя у ринковому
суспільстві (який, наприклад, дуже відрізняється від способу життя у суспільстві
розвинутого соціалізму, чому ми так важко і звикаємо до оточуючих нас нових реалій);
– як сукупність осіб, зайнятих управлінською працею у сферах приватного та
суспільного бізнесу, тобто це своєрідний клас управляючих;
– як наукова дисципліна, що вивчає проблеми управління суспільним
виробництвом. У цьому плані виділяють два рівні менеджменту. З одного боку, це
загальні теорії соціального управління, які по суті є ні чим іншим, як загальними
політико-економічними чи соціально-філософськими концепціями (наприклад, теорії
революції менеджерів, постіндустріального суспільства, наукового менеджменту,
менеджменту людських відносин та ін.). З другого боку, це прикладні теорії організації
й управління, тобто спрямовані на вироблення конкретних підходів щодо раціоналізації
та вдосконалення управління (наприклад, бригадні форми організації праці чи "гуртки
якості").
Характерною рисою менеджменту як науки є плюралізм методологічних підходів,
установок, розробка різних засобів, прийомів, способів управлінського впливу без
суворої орієнтації на якусь загальну теорію. Тут увага здебільшого приділяється
прикладним соціологічним та психологічним дослідженням. Тому менеджмент часто і
пов'язують з такими дисциплінами, як соціологія праці й управління, прикладна
соціологія, психологія праці та ін.:
– як своєрідне мистецтво управління, поєднання керівництва виробництвом і
практичних зразків ефективного управління, які становлять основу професійної
кваліфікації менеджера. Тобто йдеться про формування у менеджерів і застосування
ними на практиці яки-хось загальних принципів, методів, прийомів управління,
придатних для будь-якої організації (визначення цілей та завдань управління; поділ
завдань на окремі операції; розподіл робіт;пошук адекватної мотивації до праці;
.прийняття ефективних рішень та їх реалізація тощо).

3.Трудовий колектив

153