Page 166 - 6703

- соціальні інститути у сфері праці;
- соціально-трудові відносини;
- соціально-трудові процеси;
- соціальне управління ними.
Суб'єкти праці - це всі люди, які беруть участь у трудовому процесі (робітники,
підприємці, службовці тощо). Соціальними інститутами є система виробництва,
система банків, господарських об'єднань, ринки, профспілки тощо. Соціально-трудові
відносини - це ті відносини, які складаються між суб'єктами праці у процесі
виробництва. Під соціальними процесами розуміють функціонування і зміни станів
суб'єктів економічної діяльності. Тут мається на увазі безпосередньо сам трудовий
процес, пристосування до виробничого середовища, трудова мобільність, відносини
співробітництва або конкуренції, суперництво та конфлікти між суб'єктами
економічної діяльності.
Під соціальним управлінням розуміють управління трудовим процесом, що
передбачає його організацію, планування і регулювання.
Отже, як бачимо, в соціології праці й управління можна виділити два окремих
напрями: соціологію праці і соціологію управління. Вони тісно пов'язані, тому ми
розглянемо їх разом в одній лекції. Але для кожного з цих напрямів існують певні
конкретні поняття, категорії та інші особливості. У сфері праці відбуваються такі
соціальні процеси:
- трудові переміщення соціальних груп і окремих працівників (процес зміни місця
роботи працівником - горизонтальна та вертикальна мобільність);
- ціннісно-орієнтаційні процеси - мотивація праці, ставлення до праці, соціалізація
на виробництві;
- процес впливу трудових функцій робітників на їх соціальний стан і соціальні
характеристики (інтереси, рівень кваліфікації);
- інтегративні процеси - процеси, які забезпечують цілісність усієї системи (освіта,
трудова активність, стимулювання тощо).
Найважливішими категоріями праці є її види, умови праці, зміст і характер,
ставлення до праці, задоволення працею тощо. Зміст праці - це власне її соціально-
технологічні характеристики або характеристики самого процес) праці, які охоплюють
функції та організацію трудового дня на робочому місці, рівень самостійності
робітника, монотонність чи різноманітність трудового процесу. Характер праці
виражає певну закріпленість працівників за економічно та соціально неоднорідними
видами праці (проста - складна, індустріальна - аграрна, розумова - фізична, творча -
нетворча тощо). Характер праці для соціології вважається однією з головних ознак.
Під час праці виникають різні види соціально-трудових відносин:
- за змістом діяльності - виробничо-функціональні, професійно-кваліфікаційні,
соціально-психологічні, суспільно-організаційні;
- за суб'єктом відносин - міжорганізаційні (колектив-колектив),
внутрішньоорганізаційні (особа-особа, особа-колектив);
- за обсягом владних повноважень - відносини горизонтальні і вертикальні (між
робітниками одного рівня чи між начальником і підлеглим);

149