Page 153 - 6703

марксизму можна зустріти думку про те, що марксизм - це соціологія без біології.
Сьогодні, коли ми маємо великі досягнення досліджень у генетиці, не можна відкидати
або надавати перевагу одному з цих чинників: обидва вони важливі й обидва
впливають на формування особистості. Але, якщо природний чинник закладає
потенційні можливості індивіду, то соціальний, скориговуючи ці потенційні
можливості, вже формує остаточно ту чи іншу особистість. Людина як біологічна істота
генетично запрограмована, але в її історичному розвитку відбувається взаємодія
специфічних людських генів з виникаючими культурними формами. Отже, формування
особистості з індивіду відбувається за допомогою взаємодії цих обох чинників.
2. Що найадекватніше визначає особистість: раціональність чи ірраціональність?
На це питання, знову ж таки, немає одностайної відповіді, бо кожній особистості при-
таманні як раціональні, так і ірраціональні дії. І хоча примат раціональності подекуди
переважає, що можна відчути навіть на русі релігій до їх раціональних форм, все ж таки
для ірраціональності ще залишається достатньо місця, і навряд чи вона заміниться
повною раціональністю. До цього, мабуть, ніколи не дійде, бо вже так влаштована
психологія людини. Саме у психології людини завжди відведене певне місце для
ірраціональності (схильності до обрядовості, містики тощо), без цього людина
перетворилася б у певний автомат.
3. Що становить стрижень особистості: її індивідуальність чи набір соціальних
норм і цінностей суспільства? Тут теж важко відповісти однозначно: яскраві
особистості бувають у відсталих і у досить розвинених суспільствах. Людина
незалежно від соціального оточення може вбирати в себе досягнення культури всього
людства, а не тільки свого суспільства. Але здебільшого саме це соціальне оточення
виступає основною причиною становлення особистості.
4. Що найкраще репрезентує особистість: її свідомість чи її поведінка? В
ідеальному варіанті свідомості кожного повинна відповідати певна поведінка. Але ми
часто маємо випадки, коли людина, усвідомлюючи згубність своєї поведінки, все-таки
її не змінює. Одна справа, що думає людина сама про себе, а інша, що про неї думають
люди, дивлячись на її поведінку. Коли ми є справжніми: у своїх думках, внутрішніх
переживаннях чи у зовнішніх проявах нашої поведінки? Мимоволі пригадуються
слова А. П. Чехова: «У людині все повинно бути прекрасним: і душа, і одяг, і думки».
Ми перерахували лише деякі з проблем соціології особистості. Зрозуміло, що їх
набагато більше. І всі вони пов'язані з процесом становлення особистості, який у соціо-
логії називається соціалізацією. Народившись, людина вже є індивідом, але
особистістю вона стає лише завдяки соціалізації. Як же визначити це явище?
1.2. Соціалізація особистості

Можна сказати, що соціалізація полягає у сходженні людини від природного до
соціального, від індивіду до особистості. Це є процес засвоєння індивідом протягом
життя соціальних норм та культурних цінностей людства. Можна сказати ще коротше:
соціалізація - це процес засвоєння індивідом культури. І зовсім коротко: соціалізація -
це окультурення людини. Причому цей процес не тимчасовий, не разовий, він триває
все життя людини. Скільки років живе людина, стільки вона й соціалізується.

136