Page 152 - 6703
P. 152

соціології відрізняють декілька різних термінів, що стосуються людської особи, але від-
                  окремлюють різні її боки, різні характеристики.
                      Під терміном «людина» розуміють родове поняття, представника біологічного виду
                  як продукт природи. Терміном «індивід» позначається конкретна людина, представник
                  людського  роду,  з  його  індивідуальними  характеристиками,  отриманими  від
                  народження.  Кожна окрема  людина  має  певний  колір  очей,  волосся,  ті  чи  інші  риси
                  обличчя тощо.
                      Тобто все те, що людина отримує від народження й успадковує біологічно через
                  генетичний  апарат  від  своїх  батьків,  складає  поняття  «індивід».  Тому  й  кажуть,  що
                  індивідом  народжуються.  Термін  «особистість»  означає  соціальне  в  людині.  Все,  що
                  людина-індивід  набуває  за  свого  життя  від  суспільства,  від  спілкування  з  іншими
                  людьми, складає її особистість. Тому й кажуть, що особистість є продуктом суспільства
                  - людина у соціальних відносинах. Особистістю не народжуються, нею стають. Уявіть
                  собі дитину, яка, народившись, була б позбавлена всіляких контактів з іншими людьми,
                  хоча була б забезпечена всім необхідним для біологічного існування. Ким би виросла
                  ця дитина? Вона була б живою істотою, за морфологічними ознаками не відрізнялась
                  би від людини, але не була б особистістю, бо не отримала б певних соціальних рис, що
                  виділяють особистість (не могла б розмовляти і мислити).
                      У соціології досліджується людина соціальна - особистість, яка без суспільства не
                  існує.  Саме  тому,  мабуть,  Е.  Дюркгейм  вважав  суспільство  за  Бога,  бо  воно  творит
                  людину-особистість.  Є  ще  термін  «індивідуальність».  Логічним  було  б  вважати,  що
                  ним  треба  позначити  всі  особливі  риси,  притаманні  окремому  індивіду.  Але  в  науці
                  склалося так, що ним позначають те особливе і специфічне, що відрізняє одну людину
                  від  іншої,  включно  з  її  природними  і  соціальними,  фізіологічними  і  психічними,
                  успадкованими  і  набутими  якостями.  Це  її  неповторні,  індивідуальні  особливості.
                  Індивідуальність більше цікавить психологів та філософів. Соціологів же цікавить не
                  сама  неповторність  конкретної  людини,  а  її  поведінка  і  місце  у  суспільному  житті,
                  вплив на суспільні процеси.
                      Отже, соціальне, що є в людині і що робить її особистістю, є саме тим чинником,
                  який відрізняє цю істоту від тварини, піднімає її на вищий щабель у тваринному світі.
                  Але  кожна  людина  має  як  соціальні,  так  і  біологічні  характеристики.  Людина  -
                  біосоціальна істота, і це завжди ускладнювало процес вивчення и поведінки, ставило і
                  ставить безліч проблем, які не так вже й просто вирішити. Перерахуємо деякі, основні
                  проблеми соціології особистості.
                      1. Що є визначальним для особистості: її біологічні чи соціальні чинники? Звідки у
                  людини з'являються добрі і злі якості? Одні стверджують, що людина отримує їх від
                  природи, інші - що на це впливає соціальне оточення. Починаючи з XVII ст., думка про
                  визначну  роль  соціального  чинника  стає  переважаючою.  Теза,  подана  англійським
                  філософом  Д.  Локком,  «людина  формується  у  суспільстві»  панує  у  світі.  Поступово
                  з'являються все нові теорії, в яких все більше місця відводиться соціальним чинникам.
                  Це поступово привело до абсолютизації ролі культури і суспільного у житті людини і
                  до нехтування біологічними складовими людського єства. Так, К. Маркс інтерпретував
                  людську природу як виключно продукт зовнішніх соціальних сил. Недарма у критиці

                                                              135
   147   148   149   150   151   152   153   154   155   156   157