Page 20 - 6648

Орфографічні норми регулюють правильність написання слів згідно з
чинним правописом.

1990 року вийшов друком новий варіант “Українського правопису” – третє
видання, а 1993 року – четверте видання, виправлене й доповнене. У цих
виданнях сталося чимало істотних змін.

До української абетки повернуто літеру “Ґ ґ”, яка позначає дзвінкий
проривний приголосний – звукову пару до задньоязичного “К к”. Цю літеру 1933
року було безпідставно вилучено з уживання, хоча звук, який вона позначає,
використовується в усній мові й у наші дні (ґанок, ґудзик, ґрунт, ґава), має
смислорозрізнювальну функцію й не є варіантом звука “г”. За допомогою звука (й
букви) “Ґ” розрізняються зовсім відмінні слова: ґрати (міцна решітка) – грати
(дієслово), ґніт (нитяне осердя свічки) – гніт (гноблення), ґуля (набряк від удару)
– гуля (дитяче - голубок); розрізняються й словоформи, прикладом чого можуть
бути такі “ігрові” фрази: “Стою на ґанку, дивлюсь на Ганку”; “Пішли на гульки,
набили ґульки”; “Собака побачив ґав і сказав “гав!”. Ця буква сприяє й точнішому
фонетичному відтворенню іноземних імен і запозичень, хоча нею не слід
зловживати (наприклад, запозичення з грецької мови, де існує фрикативний “г”,
подібний до українського, необхідно писати саме так: географія,
геліоцентричний).

Впровадження в життя комп’ютерів і викликана цим необхідність уніфікації
азбуки слов’янських народів зумовила зміну місця в нашій абетці м’якого знака
“Ь” – з останнього на третє місце від кінця “Ь, Ю, Я”. А це, звичайно, викликало
зміни в словниках, різних каталогах, енциклопедіях, довідниках тощо.

За новим правописом назви церковних книг не беруться в лапки (Біблія,
Коран, Євангеліє, Псалтир, Соборні Послання), а з великої літери пишуться такі
слова, як Бог (але боги), Святий Дух, Син Божий, Свята Матір, а також назви
релігійних свят і відзначень: Різдво, Пасха (Великдень), Трійця, Благовіщення,
Покрова, Масниця, Теплого Олексія тощо.

Значно спрощено написання складних іменників з пів- (у значенні
половина). Разом пишемо, якщо наступна частина складного слова – загальна
назва; дефіс ставимо, коли твірна основа – власна назва: півметра, півмиски,
півозера, але пів-Києва, пів-Азії, пів-Єрусалима, пів-Галактики; перед літерами я,
ю, є, ї за загальним правилом ставиться апостроф: пів’ями, пів’юрти, пів’єпархії,
пів’їдальні.

Чимало змін сталося в правописі слів іншомовного походження. Запозичені
слова з часом вростають у національний ґрунт, зазнають впливу нашої вимови, і
правопис повинен реагувати на подібні зміни. У загальних назвах, у словах
іншомовного походження приголосні не подвоюються (апарат, редколегія, маса,

клас, програма), бо подвоєння не відчутне в українській мові, але за попереднім
правописом з цього правила було багато винятків. Тепер подвоєння залишено в
окремих словах, де воно виразно чується: тонна, ванна, манна, брутто, нетто,
вілла, пенні. Без подвоєння писатимуться слова, які раніше належали до винятків:
21