Page 18 - 6648

ЛЕКЦІЯ 4
МОВНІ НОРМИ. ВИДИ МОВНИХ НОРМ

4.1 Поняття про мовну норму. Види мовних норм

Літературна мова характеризується унормованістю.

Мовні норми – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної
системи, закріплених у процесі суспільної комунікації.

Види мовних норм: орфоепічні, акцентуаційні, графічні, орфографічні,
лексичні, морфологічні, синтаксичні, пунктуаційні, стилістичні.

Орфоепічні норми регулюють правильність вимови звуків і звукосполучень.

Акцентуаційні норми регулюють правильність наголошування слів.

Графічні норми регулюють правильність передачі літер на письмі.

Орфографічні норми регулюють правильність написання слів згідно з
чинним правописом.

Лексичні норми регулюють правильність слововживання.

Морфологічні норми коригують вибір варіантів морфологічної форми слова
і варіантів її поєднання з іншими словами.

Синтаксичні норми регулюють вибір варіантів побудови словосполучень і
речень.

Пунктуаційні регулюють правильність вживання розділових знаків.

Стилістичні норми регулюють правильність відбору мовних елементів
відповідно до умов спілкування.

4.2 Орфоепічні норми

Орфоепічні норми регулюють правильність вимови звуків і звукосполучень.

Основні правила української орфоепії:

1. Голосні звуки [е], [и] в ненаголошених позиціях звучать з наближенням [е] до
[и], [и] до [е].

2. Специфічною рисою української орфоепії є тверда вимова губних звуків [б],
[п], [в], [м], [ф].

3.Твердо вимовляються всі шиплячі звуки.

4. В українській мові відсутнє «акання»: голосний [о] не вимовляється з
наближенням до [а].

5. Звуки [дз], [дж] вимовляються злито, як один звук.
19