Page 96 - 6631

ЛЕКЦІЯ 6.

Тема: Релігієзнавство як галузь знань і навчальна дисципліна

1. Релігієзнавство як наука.
2. Поняття релігієзнавства: Бог, богослов'я, віра, релігія, культ. Поняття релігії як духовного
феномену. Поняття: релігійна свідомість, релігійні організації, церква, секта, деномінація.
3. Класифікація первісних релігійних вірувань. Анімізм. Тотемізм. Фетишизм. Магія.
Класифікація магічних обрядів. Народна медицина і знахарство. Табу. Місцеві традиційні
вірування і культи.
Тип заняття: лекція.
Мета лекції: розкрити основні положення теми, досягнення релігії, з’ясувати що таке
релігія, які є історичні типи релігії, узагальнити призначення релігієзнавства, дати рекомендації
щодо використання основних висновків за темами на практичних заняттях.
Завдання лекції: дати загальну характеристику поняттям Бог, віра, релігія, культ, обряд
визначити основні функції релігії та охарактеризувати їх; розглянути основні форми та типи
первісних релігійних вірувань.
Ключові слова: Бог, богослов'я, віра, релігія, культ, релігійна свідомість, релігійні
організації, церква, секта, деномінація, Анімізм, Тотемізм, Фетишизм, Магія.
Відколи людство почало задумуватися, звідки походить і на чому ґрунтується віра в
надприродне, потойбічне, відтоді беруть початок релігієзнавчі знання, які згодом розвинулися у
складну, багатоаспектну, полідисциплінарну науку – релігієзнавство, що постало на перетині
різних дисциплін, живиться їх набутками, одночасно збагачуючи їх.
Різним є бачення предмета, специфіки, завдань, методологія конфесійного
(зорієнтованого на апологію релігії) й академічного (досліджує релігію зі світських позицій) ре-
лігієзнавства, непростим був і розвиток їх, але спродуко-вані ними знання про феномен релігії,
особливості релігійних систем різних народів і за різних часів розширюють горизонти бачення
людиною світу і себе у світі.

Релігієзнавство як наука
Прагнення людини до пізнання світу, до самопізнанн я невичерпне і вічне. У процесі
пізнавальної діяльності вона формує себе як особистість, набуває фахових л і п ш і , ,
акумулює енергію для подальших інтелектуальн і ї . ч і духовних пошуків. Різні системи знань
відкриван н і , перед нею свої обшири. Однією з особливих систем, у координатах якої
фігурують проблеми духовного самовизначення людини у світі, її розуміння і тлумачення
трансцендентного (потойбічного), надприродного, є релігієзнавство.
Релігієзнавство – гуманітарна наука, яка досліджує суспільно-історичну природу релігії,
механізм її соціальних зв 'язків з політичними, економічними, духовними системами
суспільства, особливості їх впливу на віруючих.
Як галузь гуманітарного знання, релігієзнавство сформувалося в Європі у другій
половині XIX ст., хоч окремі знання про релігію почали з'являтися у давні часи – в Китаї, Індії,
Греції. Як система наукових поглядів, воно постало на межі філософії, психології, соціології,
антропології, етнографії, археології, мовознавства, порівняльної міфології, фольклористики та
інших галузей знань.
Основоположником релігієзнавства є англійський історик-етнограф Едуард-Барнетт
Тайлор (1832 – 1917), який досліджував вірування первісних народів, причину появи та
особливості анімізму, зв'язок первісних релігій з розвинутими релігійними системами,
започаткував культурницький підхід до аналізу релігії. Найбільш відомі його праці «Первісна
культура» та «Антропологія».
Релігія як особливий феномен, що концентрує в собі духовну діяльність людини, була
сферою досліджень англійського філософа Герберта Спенсера (1820 – 1903), англійського
історика, етнографа Джеймса-Джорджа Фрезера (1854 – 1941), австрійського психолога
Зигмунда Фрей-да (1856 – 1939), французького соціолога, етнолога Леві-Брюля Люсьєна (1857
– 1939) та ін. Спираючись на емпіричні дані, вдаючись до раціональних методів їх ін-
96