Page 91 - 6631

психічне буття розгортається в часі, то причинне пояснення змін, що відбуваються у психіці,
неможливе без припущення психічної роботи, а отже, і психічної енергії як здатності її ви-
конувати, тобто викликати до життя окремі душевні явища. Джерелом психічної енергії
виступає духовна субстанція, в якій приховується стійка основа психіки.
Зеньківський вважає, що психічне буття не може виникнути з інших форм буття.
Центром психічного життя, його органічною силою, джерелом психічної енергії,
суб'єктом психічного розвитку, носієм єдності психіки виступає наше «Я» або
індивідуальність. Якщо у своєму розвитку «Я» підпорядковане причинності, то за основним
змістом його має бути зведено до зовнішнього (щодо нього) акту творення. Таким чином,
спроби Зеньківського знайти наукове пояснення природи психіки привели його до визнання її
надприродної сутності.
• Різноманітність філософських течій (позитивізму, персоналізму, неокантіанства,
психологізму тощо) доповнює релігійна філософія. Показовими щодо цього є погляди
професора філософії Київської духовної академії П. І. Ліницького. Він виходить з того, що у
світі всюди панує мудрість, тобто внутрішній зв'язок, єдність у побудові речей, закономірність
у поєднанні з доцільністю. Хоч би яким був зміст окремих філософських учень, можливі
напрями теоретичних пошуків обмежуються Божеством, природою та людиною. Від
пізнання природи, від питань про сутність буття філософія неодмінно переходить до
питань про Божество і його відношення до світу, а потім до питання про сутність
пізнання. З'ясувавши останнє, вона переходить до вивчення людської природи.
Філософія, крім теорії пізнання, повинна обґрунтовувати ідеї «безумовної істоти»
(всемогутньої, творчої, премудрої), тобто Бога До питання про безумовне зводяться всі
філософські проблеми, ідея безумовного є керівним началом філософії. У вічній, всемогутній,
«безумовній істоті» ми знаходимо найдостовірніше обґрунтування ідеї безсмертя душі, що
має субстанційний характер, свідченням чого служить свідомість нашого «Я» як суб'єкта.
Тіло – орган душі, воно має бути підпорядковане її цілям. В усій природі панує доцільність, і
найвищу міру доцільності своїх дій виявляє людська душа, їй, як цілком самостійній
істоті, притаманна свобода волі.
Ліницький намагається використати ідеї нових течій сучасної йому філософії для
неортодоксального обґрунтування ряду фундаментальних філософських проблем Але він не
виходить за межі християнського погляду на світ і місце людини в ньому, намагається
примирити релігію і філософію, відстоює пріоритет віри у вирішенні питань, пов'язаних з
пошуками першооснови світу.
• Таким чином, філософська думка України XIX – початку XX ст. включає
багатогранний спектр теорій, течій, ідей, поглядів, які ставлять духовний розвиток української
нації нарівні з вищими досягненнями світової думки. Українські мислителі ставляться до
філософської спадщини та до сучасних їм течій не з позиції боротьби, а з позиції
конструктивної критики, формуючи своє бачення світу, а разом з тим нове світоглядне
розуміння не тільки матеріальної, а й соціальної дійсності. Слід віддати належне рівневі
інтелектуальної культури при філософському аналізі проблем у працях мислителів того часу.
Як закономірне явище в історії філософської думки філософська культура України XIX –
початку XX ст. відкрила широкий простір для розвитку суспільних ідей, демократії, науки,
літератури, мистецтва, духовності в цілому.

6. Філософія та світогляд українського романтизму

У XIX ст. різні галузі культури Європи охопив романтизм; він став реакцією на
обмеженість класицизму, раціоналістичного просвітництва, протиставляючи їм культ почуттів,
творчого екстазу, які знайшли місце в художній творчості, релігійності переживань,
проголошенні свободи життя, ідеї щастя тощо. Засновниками руху романтизму стали діячі енсь-
кого гуртка філологи Ф. та А. Шлегелі, поети А. Тік, Ф. Гарденберг (Новаліс), філософ Ф.
Шеллінг, проповідник і філолог Ф. Шлейєрмахер. На формування романтизму вплинули
німецькі письменники і поети Гердер, Лессінг, Шіллер, Гете.

91