Page 79 - 6631

вони після здобуття освіти в Західній Європі діяли на українській території в так званому
Руському воєводстві Польщі.
Для гуманізму цього часу характерним є трактування людини не лише як природної
частки космосу, а й як «вінця» природи, її господаря. Як найвища цінність людина вважалася
творцем себе самої через причетність до божества. Ставилась також проблема
співвідношення Бога та людини, наближення Бога до людини (боговтілення), ототожнення Бога
та людини (пантеїзм), визнання її досконалим за своєю природою творінням, а також
обожнення людини (А. Зизаній). с. Оріховський-Роксолан вважав, що кожна людина має
самодостатню цінність, від неї самої залежить, чи стане вона гідною високого призначення, чи
перетвориться на огидну та нікчемну тварину.
• Поширенню філософської та духовної культури сприяла творчість українських
полемістів XVI – XVII ст., тісно пов'язана з діяльністю братств, які виникають у цей час у
багатьох містах України (Львівське братство, створене у 80-ті роки XVI ст., Київське – 1615 p.,
Луцьке – 1617 p., а також Острозьке, Галицьке, Рогатинське, Кам'янець-Подільське, Вінницьке
та ін.). Братства та братські школи при них були головними осередками опору культурно-
релігійній агресії Польщі. Виникає військово-політична організація опору економіко-
політичній агресії Польщі в Україні -українське козацтво, якому не були чужі і функції
культурно-духовного захисту. Про це свідчить факт вступу всього Запорозького війська на чолі
з Петром Сагайдачним до Київського братства в 1618 р.
Саме з братствами та братськими школами пов'язується діяльність полемістів,
які захищали позиції українського православ'я. Одним з перших полемічних творів був «Ключ
царства небесного» (1587 р.) Г. Смотрицького, «Казання св. Кирила» (1596 p.) с. Зизанія,
«Тренос» (1610 p.) M. Смотрщъкого, «Книга про віру єдину» (1619-1621 pp.) та «Книга про
правдиву єдність православних християн» (1623 p.) З. Копистенського, «Катехізис» (1627 р.)
А. Зизанія та ін. Найбільш відомий серед полемістів – Іван Вишенський (бл. 1550-бл. 1620 pp.).
У центрі його уваги – людина, але людина «духовна», адже лише через дух можливе без-
посереднє спілкування людини з Богом. Але раціоналістичне осягнення божественного буття
розумом неможливе (розум здатний охопити лише негативні визначення Бога – те, чим Бог не
є). Справжня визначеність Бога охоплюється лише містичним, ірраціональним осяянням
душі. Якщо розум не виявляє претензій на роль єдиного засобу пізнання, то може бути
натхненним «євангельським розумом», щоб стати «підготовчим щаблем» на шляху до істини.
Завдяки самопізнанню людина стає спроможною подолати свою земну форму й увійти у
внутрішній духовний контакт із вищим буттям.
• Велику роль у діяльності полемістів відіграв Острозький культурно-освітній центр,
заснований у м Острозі в 1576 р. князем К. Острозьким. Важливе місце в цьому центрі займала
греко-слов'янська школа, в якій викладалися грецька, латинська, слов'янські мови, а також
«вільні науки» (граматика, арифметика, риторика, логіка та ін.). Першим ректором був Г.
Смотрицький. До центру входили гурток науковців-гуманітаріїв і друкарня, створена
російським першодрукарем Іваном Федоровим, який перебрався з Москви в Україну,
рятуючись від фанатизму церковної та світської влади.
Острозький культурно-освітній центр сприяв розвиткові гуманістичної атмосфери.
Діячі центру усвідомлювали значення рідної мови як запоруки чистоти православної віри та
самозбереження українського народу від покатоличення та колонізації. Зокрема, М.
Смотрицький видає в 1618 р. «Граматику славенскую», яка ще майже два століття після того
була єдиним підручником у східнослов'янському світі (за нею вчився М. Ломоносов).
Острозький культурно-освітній центр був єдиний у своєму роді. В ньому сфокусувався
цілісний процес розвитку духовності в Україні. Крім обґрунтування православного вчення,
утвердження філософії як мудрості з характерними пошуками істини на шляху містичного
єднання з Богом, розвивалися реформаційні та ренесансно-гуманістичні ідеї. Тут було заснова-
но бібліотеку з багатим зібранням богословської та наукової світської літератури, вперше
зроблено спробу створення школи вищого типу в Україні і набуто цінний досвід що допоміг
Петру Могилі та іншим діячам Києво-Могилянської академії обрати потрібний шлях розвитку
української освіти та культури.

79