Page 76 - 6631

ЛЕКЦІЯ 5.

Тема: Філософська думка України

План
1. Філософська думка Київської Русі.
2. Розвиток філософії в духовній культурі України XIV- XVII ст.
3. Філософія Григорія Сковороди.
4. Українська філософія XIX ст.
5. Філософські течії в Україні другої половини XIX – початку XX ст.
6. Філософія та світогляд українського романтизму
Тип заняття: лекція.
Мета лекції: розкрити основні положення теми, досягнення філософії, з’ясувати що таке
романтизм, узагальнити філософську думку України, дати рекомендації щодо використання
основних висновків за темами на практичних заняттях.
Завдання лекції: дати загальну характеристику поняттю «кордоцентризм», визначити
основні ідеї українських філософів та охарактеризувати їх.
Ключові слова: кордоцентризм, кардіогносія, антеїзм, «софійність», символічний світ,
агіографічна література, полемісти, братства, самопізнання, макрокосм, мікрокосм

Філософська думка Київської Русі
Наприкінці IX ст. завершилось об'єднання східних слов'ян у державних кордонах
Київської Русі, що зумовило формування розрізнених племен у руський (український) народ
Утворення Руської держави та введення християнства (988 р.) знаменували початок нової епохи
в політичному, економічному та культурному житті Русі. Розквіт культури знайшов своє відо-
браження в поширенні писемності, створенні навчальних закладів, розвитку архітектури,
живопису, скульптури та прикладного мистецтва. Християнська релігія, що стала
визначальним джерелом філософсько-світоглядних ідей, докорінно перетворила
світобачення руського народу, змінила стиль його мислення, напрями духовних прагнень.
Розповсюдження християнської літератури орієнтувало руських мислителів на вивчення Свя-
того письма, учення Отців церкви – Василя Великого, Григорія Богослова, Григорія Назіанзина,
представників каппадокійської школи, що існувала на території Візантії в IV-V ст.
Усі пам'ятки нашої давньої філософії можна поділити на дві групи: перша – це тексти,
що виникли на території Київської Русі (оригінальна література), друга – переклади текстів,
що різними шляхами надходили з інших країн. Найавторитетнішими представниками перекладів
були Василь Великий, Іоанн Златоуст, Григорій Богослов, Григорій Нисський. Античну
філософію презентували Арістотель, Платон, Демокріт та ін.
Багатий філософський зміст мають твори вітчизняних мислителів: «Слово про закон і
благодать» Іларіона, «Успенський збірник», «Моління» Данила Заточника, «Слово» Кирила
Туровського, «Повчання» Володимира Мономаха, «Житія» Бориса і Гліба, «Ходіння»
Данила Паломника, «Повість временних літ», «Печерський Патерик» та ін.
Давньоруська філософія розвивалася в лоні духовно-практичного осмислення світу, що
зумовило її орієнтацію на людяність, конкретне, земне та дохідливе православно-християнське
навчання життю широких верств населення. Вона намагалася дати відповідь на основне пи-
тання будь-якої філософії: як людині жити в цьому світі?
Синтезуючи західну та східну думку, вітчизняна філософія набувала самобутнього та
оригінального характеру. Вона мала статус мудрості, забарвлювалася мудрістю, розумілася як
мудрість. «Ізборник 1073 р.» кваліфікує мудрість як знання божеських та людських речей.
Мудрість будь-якої людини походить передусім від Бога, її можна набути через книжне знання
та спілкування з розумними людьми. Філософ, або мудрець, – це особлива людина, що є
носієм християнського знання, його духу, вчителем життя, теоретиком і практиком,
здатним вирішувати всі проблеми людського буття.

76