Page 74 - 6631

ступали з «ліворадикальною» критикою соціалізму. Популярність франкфуртської школи
зросла на Заході із розвитком руху «нових лівих», який критикував Західну культуру в
середовищі інтелігенції;
б) фрейдомарксизм набув популярності в 60 – 70-х роках ХХ ст. Фрейдомарксисти
Вільгельм Райх (1879 – 1957), Еріх Фромм (1900 – 1980) та ін. прагнули поєднати проблематику
фрейдизму із соціальною проблематикою марксизму. Вони досліджували деформації
психічної структури особистості і шукали шляхи їх подолання;
в) екзистенціалістський марксизм виник у Франції в 50 – 60-х роках під впливом праць
Жана Поля Сартра (1905 – 1980) і Моріса Мерло- Понті (1908 – 1961). Основна проблематика
цієї теорії – «реабілітація» гуманістичної концепції «молодого Маркса», за допомогою
екзистенціонального розуміння сутності людини, неогегельянської діалектики, елементів
феноменології і «філософії життя»;
г) феноменологічний марксизм виник в Італії і США. Його осно- воположником
вважають Альфреда Шюца (1899 – 1959), ідеї якого стали вихідним пунктом різноманітних
концепцій цієї школи. Для най- новіших варіантів феноменологічного марксизму є характерним:
за- перечення об’єктивного існування соціальних структур; ототожнення структур взаємодії з
уявленнями про них індивідів, які взаємодіють; відмова від об’єктивного дослідження
соціальних явищ задля «розу- міння», «вживання», «співчутливого» опису.
Представники другого – сцієнтистського напряму неомарксизму вважають марксистське
вчення про суспільство недостатньо науковим. Вони апелюють передусім до економічних праць
зрілого Маркса, ма теріалістичної гносеології та аналізу класів.
Отже, неомарксизм характеризується різноманітністю течій, кон- цепцій, ідей, які багато
в чому відрізняються від теоретичних положень первісного марксизму.
Останніми роками, у зв’язку з розгортанням найгострішої світової економічної кризи, у
широких колах вчених, економістів, політиків усього світу посилився інтерес як до головної
праці К. Маркса «Капіталу», так до економічних та філософських ідей марксизму взагалі. У
цілому марксизм потребує не апологетів і руйнівників, а справжньої критики і розвитку.
Оновлений і звільнений від догматів та помилок, він може і повинен поряд з іншими
філософськими школами та на прямами шукати і знаходити відповіді на запитання, що постали
перед людством на початку XXI ст.

Висновки
1. Сучасна філософія у багатьох відношення являє собою своєрідне і цікаве явище: на відміну
від попередніх етапів розвитку європейської філософії, вона активізує і широко
використовує не лише остан- ні, найновіші концепції та здобутки, а, фактично, усю
попередню історію філософії. У результаті цього вона постає надзвичайно різноманітною, із
майже неозорою широтою проблематики.
2. Суттєвою характеристикою ірраціоналістично-гуманістичного напряму сучасної філософії є
її різноманітність та різноплановість. Це пояснюється особливим місцем проблеми людини
в сучасному мисленні. Впливовими тут є: філософія життя, феноменологія, екзистен-
ціалізм, герменевтика, філософська антропологія, психоаналіз, по- стмодернізм.
3. Авторитетною течією сучасної західної філософії є неопозити- візм. В його основі лежить
переконання в можливості вирішення філософсько-методологічних питань науки,
абстрагуючись від філософії і ґрунтуючись лише на позитивному знанні. Досліджуючи ши-
роке коло методологічних проблем, неопозитивізм сприяє розвитку науки, становленню
адекватних уявлень про наукове пізнання.
4. У духовному житті світу вагоме місце належить релігійній філософії. Найбільш
авторитетним її напрямом є неотомізм, офіційна філософська доктрина Ватикану.
Неотомізм розглядає людину у невід’ємних зв’язках із Богом, Абсолютом та наполягає на її
особливому космічному призначенні.

74