Page 61 - 6631

ЛЕКЦІЯ 4.

Тема: Сучасна світова філософія

1. Загальна характеристика сучасної світової парадигми.
2. Ірраціоналістично-гуманістичний напрям у сучасній філософії
3. Неопозитивізм, його сутність та принципи
4. Релігійно-філософські вчення
5. Марксистська філософія: класичний і сучасний етапи
Мета лекції: розкрити основні положення теми, досягнення філософії, узагальнити
основні ідеї сучасної світової філософії, дати рекомендації щодо використання основних
висновків за темами на практичних заняттях.
Завдання лекції: дати загальну характеристику поняттю «неопозитивізм», та філософія,
визначити основні джерела релігійної та марксистської філософії і охарактеризувати їх.
Ключові слова: марксизм, ірраціоналізм, позитивізм, гуманізм, екзестенціалізм,
феноменологія, герменевтика, фрейдизм, антропологія.
Сучасність у філософії має свій внутрішній масштаб. За звичкою, початком сучасного
етапу вважають кінець XIX ст., коли виникли нові форми філософствування, що стали
домінуючими в Європі ХХ ст., основні ідеї яких розробляються і сьогодні. Двадцяте століття
являло собою особливий етап у розвитку сучасного суспільства. Воно виріз-няється
конфліктністю, суперечливістю, інтенсифікацією соціальних процесів, прискоренням темпів
соціальних змін. Зрештою, це час зародження глобальних проблем. Усе це не могло не
позначитися на характері тих питань, які висували філософи. Філософська парадигма ХХ ст.
виступає як планетарне явище й могутня поліфонія етносоціальних світоглядних
ментальностей.
Сучасна філософія є часткою світової культури і має статус вселюдської цінності. Її
вивчення дає ключ до розуміння багатьох процесів, що відбувались і відбуваються у духовному
житті західного суспільства, інтенсивного діалогу, за яким орієнтується сьогодні Україна.

1. Загальна характеристика сучасної світової парадигми
Філософію, яка існувала до середини XIX ст., називають класичною. Це був значний крок у
становленні теоретичної думки порівняно з усім попереднім філософським розвитком.
Характерна ознака цієї філософії – безмежна віра в розум. Філософам-класикам властивий
пізнавальний оптимізм, упевненість у тому, що раціональне пізнання, наука є тією силою, яка згодом
дасть змогу вирішити всі проблеми, які стоять перед людством. Особливістю класичної філософії є
також те, що, розглядаючи людину та історію, вона сконцентрувала свою увагу навколо проблеми
свободи та інших гуманістичних цінностей і стверджувала необхідність раціонального пізнання
загальнолюдських моральних принципів та ідеалів. Філософія ХХ ст. (некласична) формувалася
насамперед як анти- теза класичній, як певне нове філософське мислення. Для сучасної
філософії характерні такі суттєві риси.
Сучасна філософія характеризується наявністю різноманітних шкіл. Найбільш відомими
є такі: герменевтика, екзистенціалізм, неопозитивізм, неофрейдизм, неотомізм, персоналізм,
прагматизм, структуралізм, феноменологія, філософська антропологія, марксизм та ін. Проте це
аж ніяк не означає її «космополітизації». Навпаки, сучасна філософія набула
«загальнолюдського», «планетарного» характеру. Річ у тім, що XX ст. – це час становлення нового
рівня цілісності людства, яке починає активно визначати себе як суб’єкт загальнолюдської прак-
тики. За цих умов філософія вперше за всю свою історію стає реально
«світовою філософією» – її провідні школи набувають статусу світових тенденцій
планетарності філософської думки.
Сучасна філософія, як правило, відмовляється від раціоналізму: стає на позиції
ірраціоналізму. Ірраціоналізм (від лат. irrationalis – нерозумний, несвідомий) – це система
філософських вчень, які обстоюють обмеженість раціонального пізнання, протиставляють йому
інтуїцію, віру, інстинкт як основні види пізнання. Як філософська течія ірраціоналізм

61