Page 168 - 6631

П’ ятикнижжя Мойсея, Тора (давньоєвр. – вчення, закон) – назва перших книг Старого
Завіту: Буття, Вихід, Левит, Числа, Второзакония, де описується походження світу, людини,
виникнення єврейського народу і встановлення ним священного союзу з Богом тощо.Рабин
(давньоєвр. раббі – мій учитель) – священнослужитель в іудаїзмі; авторитет у витлумаченні
приписів та заборон для членів іудейської громади.

Рай і пекло – за релігійними уявленнями, місця перебування душ померлих залежно від
поведінки в земному житті.

Рамадан (рамазан) – дев’ятий місяць мусульманського календаря, місяць посту. Згідно з
ісламською традицією, в цей місяць Мухаммеду було передано одкровення від Аллаха.
Раціоналізм (лат. rationalis – розумний) – філософський напрям, прибічники якого
визнають розум основою пізнання і поведінки людей.
Раціональне – встановлене і обрунтоване розумом (мисленням); те, що випливає з нього
й доступне його розумінню.

Регулятивна функція релігії – здатність релігії через систему норм, цінностей, примусів,
установок, канонів, інститутів управляти поведінкою, вчинками віруючих, діяльністю
релігійних організацій, формувати та коригувати міжособистісні стосунки.
Релігієзнавство – галузь гуманітарних знань, спрямована на осягнення сутності,
закономірностей походження й функціонування релігії на різних етапах розвитку культури
(суспільства, соціальної групи, особи).
Релігійна антропологія – галузь релігієзнавства, специфіка якої полягає в тому, що
сутність існування, природа, призначення людини розуміється, виходячи з призначення вищого
першопочатку (Бога).
Релігійна культурологія – система знань, яка розкриває роль релігії, церкви у
зародженні, розвитку та функціонуванні культури, взаємовплив релігії та культури в
історичному контексті.
Релігійна організація – об’єднання послідовників певного віросповідання, цілісність і
єдність якого забезпечується змістом віровчення, культом, системою організаційних принципів,
правил і ролей.
Релігійна свідомість – система (сукупність) релігійних ідей, понять, принципів,
міркувань, аргументів, концепцій, сенсом яких є здебільшого віра у надприродне.
Релігійна толерантність – характер взаємовідносин представників різних конфесій, який
базується на принципах взаємоповаги та свідомої відмови від зверхності, ущемлення прав і
приниження гідності один одного.
Релігійне вільнодумство – форма критичного релігієзнавства, антирелігійна течія
суспільної думки, що еволюціонувала від буденної антирелігійної свідомості, здорового глузду
до завершеної, теоретично обрунтованої форми із залученням різних галузей науки.
Реформація (лат. reformatio – перетворення, виправлення) – антикатолицький рух в
Європі, що поклав початок протестантизму (XVI ст.). Мета Р. – повернення християнства до
апостольських часів, реформування християнської церкви у дусі євангельських ідеалів.
Ритуал – сукупність і порядок обрядових дій, церемоній релігійного культу.

Різдво Христове – одне з головних загальнохристиянських свят (25 грудня – у католиків,
7 січня – у православних), в основі якого – євангельське сказання про народження Сина Божого
Дівою Марією.

Розп’яття (лат. закріплення на хресті) – за Євангеліями, страта і смерть Ісуса Христа на
хресті.

Рух – у найзагальнішому контексті – будь-які взаємодії, зміна станів об’єкта.
168