Page 170 - 6631

Святе Письмо – кодифіковане віровчення розвинутих релігій: в індуїзмі – Веди, в
зороастризмі – Авеста, в іудаїзмі – Тора, в буддизмі – Трипітака, у християнстві – Біблія, в
ісламі – Коран тощо.
Святий престол (лат. sancta sede – крісло-трон) – символ влади папи як єпископа Рима,
найважливіший знак його церковної влади.

Священство – за християнським вченням, ті повноваження і сила, які Бог надає
чоловікам і які необхідні для виконання спасительних обрядів Євангелія.

Священнослужителі – люди, які є служителями культу, введені в духовний сан і мають
право самостійно здійснювати богослужіння, обряди й таїнства.

Секта (лат. seco – розділяти або лат. sehta – вчення, напрям) – релігійне об’єднання, що
відокремилося від панівного в країні релігійного напряму і конфліктує з ним.
Секуляризація (лат. seacularis – мирський, світський) – процес звільнення різних сфер
суспільних відносин, особистого життя, свідомості, діяльності, поведінки людей від впливу
релігійного, сакрального.
Секулярний (лат. seacularis – мирський, світський) – вивільнений від релігійного,
сакрального. Стосується різних сфер суспільних відносин і особистого життя, свідомості,
діяльності і поведінки людини.

Сенсуалізм (франц. sensualisme, лат. sensus – відчуття) – філософське вчення, прибічники
якого визнають відчуття єдиним джерелом і головною формою достовірного пізнання.
Символ віри – стислий виклад головних догматів певної релігії, безумовне виконання
яких є обов’язком віруючого.
Синагога (гр. synagoge – місце зібрання) – молитовний будинок в іудаїзмі.

Синод (гр. sinogos – зібрання) – дорадчі органи при православних патріархах і папі
римському.

Синтоїзм (япон. синто – шлях богів) – національна релігія японців, що сформувалася в
УІ-УІІ ст. на основі анімістичних культів.
Сіон – частина Єрусалиму, пагорб, де, згідно з Біблією, розташовувався цар Давид і храм
Яхве.
Скептицизм (гр. зквріісвз – той, що розглядає, досліджує) – вчення, прибічники якого
піддають сумніву можливість досягнення істини, здійснення ідеалів та ін.

Скит (гр. подвижник) – монастир, розташований у пустельному місці.
Служебник – церковно-богослужбова книга, яка містить у собі молитви священика від
утрені до Літургії.
Собор – 1) кафедральний чи головний храм міста, де здійснюють богослужіння особи
вищої духовної ієрархії; 2) зібрання представників певної чи кількох церков для обговорення і
вирішення питань віровчення, внутрішнього устрою і дисципліни, моральної поведінки членів
церкви.

Совість – усвідомлення людиною відповідності своїх дій певним нормам, відчуття
моральної відповідальності за свої вЧінки внаслідок самооцінки, форма вираження моральної
самосвідомості особи.

Софія в перекладі з грецької – знання, мудрість – поняття, що знайшло відображення у
богослужінні, храмовій архітектурі іконопису як вияв Премудрості Божої.
Соціологія релігії – розділ релігієзнавства, що вивчає суспільні основи релігії, її місце,
функції й роль у суспільній системі, вплив релігії на інші елементи цієї системи й специфіку
зворотного впливу на релігію певного суспільства.
170